Гільдеґарда Бінгенська

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гільдеґарда Бінґенська
Hildegard von Bingen. Line engraving by W. Marshall. Wellcome V0002761.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гільдеґарда Бінґенська (нім. Hildegard von Bingen; лат. Hildegardis Bingensis; 1098, Бермерсґайм — 17 вересня 1179, Бінґен), також відома як Свята Гільдеґарда — німецька ерудитка, мисткиня і наставниця, провидиця та композиторка. Створила мову Lingua Ignota. Її «Ordo Virtutem» є однією з перших знаних літургічних драм. Гільдеґарда писала теологічні, натуралістичні, ботанічні, медичні та дієтологічні тексти та листи, літургічні пісні, поеми, також написала першу п'єсу про моральність, що дійшла до наших часів.

Цитати[ред.]

  •  

Записуй, що побачила і що почула, погодивши написане не з собою й не з кимось із людей, але тільки з волею Того, хто все знає, бачить і чує[1]. — Зі вступу “Scivias”

  •  

І прекрасного юнака прикликала, мовляла:
Великим бажанням
прагну прийти до тебе,
і в небесному шлюбі з’єднатися з тобою,
через чуже життя до тебе лину,
наче хмаринка,
що в прозорому повітрі пливе,
на яхонти подібна.
І коли Урсула провістила так,
Чутка пішла землею,
І сказали: Невинність дівоча
Не відає, що мовить[1].

«Секвенція про одинадцять тисяч днів»
  •  

Я відчуваю Бога будь-якою комбінацією своїх п’яти чуттів, але тільки в душі моїй[2].

Цитати про Гільдеґарду Бінґенську[ред.]

  •  

“Scivias” розпадаються на три нерівні частини, що символізують Трійцю: перша описує картини творіння й вигнання з Едему, друга – розп’яття Ісуса та церковні таїнства і третя нарешті – видіння Чистилища (одне з перших!) та кінця світу, бо саме таким і буде покаяння за первородний гріх: поверненням у мить творіння, переродженням[2]. — З есею «Гільдеґарда Бінґенська»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Часи, в які жила сама авторка, вона часто називала «жіночими». Це не була похвала: гріхи сучасників вона бачила такими тяжкими, наче знову повернулися часи Євиного гріхопадіння[2]. — З есею «Гільдеґарда Бінґенська»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg