Вождь — проводир війська, очільник племені або вождівства у суспільних громадах, а також керманич в деяких жорстко централізованих недемократичних (тоталітарних або авторитарних) державах та партіях.
В епохи народного підйому пророки були вождями; в епохи занепаду — вожді стають пророками[1].
В эпохи народного подъема пророки бывают вождями; в эпохи упадка — вожди становятся пророками.
Якщо ілюзії вождя підкріплені танковими дивізіями, вони можуть бути реалізовані[2].
Коли всі співають дифірамби вождю, мовчання стає крамолою[2].
Вождь із натовпом не дискутує[2].
Послідовники радше вибачать вождю відсутність принципів, ніж успіхів[2].
Ідеали — п'єдестали для вождів[2].
Натовп сприймає ідею крізь призму постаті вождя[2].
Щоб здаватися святим, вождь оточує себе грішниками більшими, ніж він сам[2].
Як часто байдуже міщанство народу долало палке месіанство вождів[2]!
Вождь керується історичною відповідальністю, а не правовою[2].
Народ народжує вождя, вождь породжує націю[2].
Вождь — фахівець з масових психозів[2].
Найкраще канонізації вождів сприяють каноніри[2].
У митців Божа іскра в серцях, у вождів Божа іскра в очах[2].
Утопія, запліднена вождем, вагітна химерою революції[2].
Поділіться цитатами з вашими друзями:
