Перейти до вмісту

Ванникова Ірина Валеріївна

Матеріал з Вікіцитат
Ванникова Ірина Валеріївна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ірина Валеріївна Ва́нникова (нар. 28 серпня 1976, Самара, СРСР) — українська журналістка. Прес-секретар Президента України (2005–2010). Державний службовець першого рангу, член політичної партії «Наша Україна», голова політради партії «Наша Україна».

Цитати

[ред.]
  •  

Дивна річ, коли вже рік ми влаштовуємо економічний бойкот російським продуктам, наприклад, не купуємо «тихоокеанскую селедку» і з радістю їмо норвезький оселедець, виявляється, що відмовитися слухати російську попсу ми не в змозі. З’являється купа відмовок – а чи вистачить українських пісень, а чи є в нас студії звукозапису, і взагалі українська музика не така «прекрасна», як російська[1].

  •  

Учорашні закиди українців на кшталт «это реквием по здравому смыслу», «а что будет с Макаревичем, Гребенщиковым и Шостаковичем» викликають нудоту… і жаль. Чи може, хтось не помічає, що всі притомні російські виконавці й так не звучать в українському ефірі? Пальців однієї руки вистачить, щоб порахувати, скільки разів звучали Рахманінов, Прокоф'єв, Шостакович. І майже жоден український телеканал жодного разу не показав оскароносну «Війну і Мир» або шедеври Тарковського. Іронія долі полягає в тому, що скиглять, мабуть, за «Иронией судьбы», яку вже всі знають напам'ять[1].

  •  

Наші реалії сьогодні такі — росіяни вбивають наших хлопців, сепаратисти катують патріотів, наші військові та добровольчі батальйони ризикують життям, стримуючи російську навалу. А в Україні точиться дискусія — чи треба впроваджувати заборону на російську інформаційну та культурну пропаганду. Сьогодні будь-який російський медіапродукт посилює позиції Росії.
Нам теж давно вже прийшов час посилити себе, і це не питання якихось умовних, мінімальних незручностей, коли на кону питання існування держави Україна[1].

Примітки

[ред.]