Вайно Марія Едуардівна

Матеріал з Вікіцитат
Вайно Марія Едуардівна
Стаття у Вікіпедії

Марія Едуардівна Вайно (нар. 13 березня 1956, Букачівці) — українська письменниця.

Цитати[ред.]

  •  

Новела — це, безперечно, найулюбленіша творча форма для мене. Коли я напишу невелику новелу, це приносить творче задоволення. Проте на одну лише мить. Я в цьому довго не перебуваю. Вона як дитина: спочатку ти її народила, а потім мусиш віддати в люди.[1]

  •  

Творчість — це моделювання людських доль. Своїх героїв сприймаєш, як живих людей. Кажуть, що десь ці долі насправді існують. Я настільки відчуваю своїх героїв, що якби їх хтось порізав, мені здається, в мене з пальця кров би потекла. Я ними так переймаюся, що поки не напишу задумане, не можу з тим жити.[1]

  •  

Кожен автор пише про те, що відчув клітинками свого єства або трансформував через себе. [1]

  •  

В моєму творі всі жінки дуже сильні: в творчості, в тому, що впевнено йдуть до своєї мети, в прагненні щастя. Вони бурхливі, динамічні натури.[1]

  •  

Кохання — почуття, яке за своєю сутністю вимагає мудрості. І у творі всі героїні її знаходять. Вони самодостатні в любові. І сильні в любові.[1]

  •  

Твори повинні спонукати читачів і відчувати, і думати.[1]

  •  

Оперний спів подобається не всім, але це такий високий у філігранності, такий вимогливий до себе жанр.[2]

  •  

Паперова книга залишиться, як щось сокровенне, чого можна дотикнутися, притулити до себе, роздумувати, даючи спочивати очам на полях шукаючи щось дуже важливе серед рядків. Вона залишиться, як і театр поряд з кінематографом, – певна.[2]

Примітки[ред.]