Бенч Ольга Григорівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенч Ольга Григорівна
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Бенч Ольга Григорівна (народилась 14 березня 1955 року, Гутисько, Бережанський район Тернопільської області) — музикознавиця, доцентка, професорка, Заслужена діячка мистецтв України (1998), Народна артистка України (2010), заступниця міністра культури і туризму України (2005–2010), Генеральна консулка України в Пряшеві (Словаччина) (2010–2015).

Цитати про Україну та Словаччину[ред.]

  •  

Словаччина й Україна – тема одночасно складна і легка. [1]

  •  

У Словаччині, яка є безпосереднім сусідом України, навіть звичайні люди мають дуже обмежені знання про нашу державу. Навіть у вищих навчальних закладах про Україну не знають нічого. Я вважаю, що тут провина нашого уряду, який програв пропагандистську роботу в Словаччині. Тут дуже активно впроваджена російська агітація, класи російської мови присутні в усіх школах.[1]

  •  

Для словаків українцями є тільки ті, хто живуть в Ужгороді. Навіть киян вони вважають росіянами, оскільки для них Київ – це частина Росії.[1]

  •  

Ситуація просто жахлива. В автобусі, коли я сказала що з України, жінка запитали чи є в нас школи.Ті українські громадські організації, які є там, складаються переважно з людей похилого віку. Саме тому своєю основною метою ГО «Словацько-українське культурно-освітнє товариство» є взаємне просування знань про Словаччину та Україну.[1]

  •  

Коли я говорю про словацько-українські зв’язки, то маю на увазі двох потужних класиків – Тараса Шевченка та Йозефа Шафарика.[1]

Цитати про роботу на посаді ректора Київської Академії мистецтв[ред.]

  •  

Перший рік моєї діяльності на посаді ректора Академії – це кропітка робота з документами та приведення всіх аспектів діяльності закладу (в навчальній, фінансовій та господарській сферах) у відповідність до чинних нормативів.[2]

  •  

Коли я почала працювати на посаді в кінці жовтня 2018 року, стала аналізувати документи в навчальній, фінансовій та господарській сферах Академії, побачила багато дивних речей. “Інноваційність” закладу полягала в тому, що він діяв поза правовим полем України, жив в уявній паралельній реальності. Заклад мав назву Академія мистецтв, учнів називали студентами, класи — курсами. Але, проаналізувавши навчальні плани, ми побачили: Київська дитяча Академія мистецтв не мала в своїй основі мистецької школи! Де-юре, діти здобували освіту в середній загальноосвітній школі з поглибленим вивченням іноземних мов![2]

  •  

Тому моїм першочерговим завданням на посаді ректора Академії стала упорядкування діяльності закладу відповідно чинного законодавства. Щоб випускники мали підтвердження своєї мистецької освіти за державним зразком, щоб стаж та оплата праці викладачам стали нараховуватися за усіма правилами. Щоб Академія почала отримувати належне фінансування як заклад вищої освіти (а не середньої чи середньої спеціальної), а сплата за навчання була спрямована на розвиток навчального закладу.[2]

  •  

Я постала перед проблемою видачі нелегітимних дипломів. Цю ситуацію я довела до відома Департаменту культури КМДА і там підтримали наші пропозиції по реструктуризації закладу. Щоб легалізувати дипломи про вищу освіту, розпорядженням КМДА заклад було перейменовано. Затверджено Статут. Структура закладу уже відповідає закону “Про вищу освіту”, а фінансування відбувається з бюджетної програми “вищі навчальні заклади”.[2]

  •  

З приватної структури, яка викладала за батьківські гроші мистецькі предмети, Академія мистецтв перетворена на заклад, який надає мистецьку освіту за державним стандартом.[2]

  •  

Зараз діти одержують безкоштовне навчання з загальноосвітніх і фахових предметів мистецьких напрямків – хореографія, образотворче мистецтво, музичне мистецтво, акторська майстерність. Вперше за весь час діяльності у Академії з’явилася можливість законно оплачувати працю викладачів фахових дисциплін з муніципального бюджету та мати в штаті вихователів, які працюють з дітьми в другій половині дня.[2]

  •  

Так, перехід від приватної структури, яка викладала за батьківські гроші мистецькі предмети, до Спеціалізованої школи не є простим. З Департаментом культури КМДА ми працюємо щодня з цих питань. Адміністрація Академії діє в межах законодавства, разом із державними та місцевими органами влади. Думаю, що якби люди бачили не лише замовні сюжети, а також і документи — дійсно б змінили свою думку і зрозуміли, що іншого шляху у нас бути не може.[2]

  •  

В Академії працює багато висококваліфікованих та відданих своїй роботі фахівців. Ми вже докладаємо й надалі докладатимемо значних зусиль для утримання кращих викладачів, посилення викладацького складу та забезпечення його гідною оплатою праці згідно з усіма нормами чинного законодавства.[3]

  •  

Наша задача - не просто привести структуру Академії до чинних нормативів, але й, водночас, максимально розширити можливості дітей та студентів щодо отримання якісної освіти.[3]

Цитати про Ольгу Бенч[ред.]

  •  

Як генеральний консул Ольга Бенч не тільки розкривала маловідомі сторінки історії України, поширювала та популяризувала культурні артефакти, вона також читала лекції для студентів Пряшівського та Кошицького університетів, Академії мистецтв у Банської Бистриці, публікувала статті в часописах цих навчальних закладів, виступала на наукових конференціях тощо. Все це дало змогу словакам пізнати розмаїття духовної культури українців: їхню народнопоетичну творчість, передусім пісню, поезію, літературу, малярство, професійну композиторську творчість в усій повноті, як важливі елементи української національної самобутності й ідентичності.(Бермес Ірина Лаврентіївна, доктор мистецтвознавства, професорка)[4]

  •  

Як науковець, Ольга Бенч, завжди знаходилася в науковому пошуку (благо, цьому сприяли словацькі архіви, бібліотеки). Це дало змогу глибше вивчити питання українсько-словацьких відносин у гуманітарній, економічній, політичній царинах, культурних зв’язків із метою взаємопізнання та взаємозбагачення двох народів, накреслити нові перспективи.(Бермес Ірина Лаврентіївна, доктор мистецтвознавства, професорка)[4]

  •  

У жовтні 2018 р. Ольга Григорівна Бенч очолила Київську Академію мистецтв – унікальний навчальний заклад, в якому реалізується концепція безперервної мистецької освіти в логічному зв’язку трьох ланок: школа – коледж – вища школа. Вона вміло поєднує обов’язки керівника, адміністратора, менеджера, педагога.(Бермес Ірина Лаврентіївна, доктор мистецтвознавства, професорка)[4]

  •  

Терпець у людей урвався і вони вийшли на мітинг: батьки учнів, які навчаються в Академії, вимагають звільнити ректора Ольгу Бенч. За їх твердженнями, після її призначення у 2018 році, почалися кричущі порушення і навчатися у мистецькому закладі стало нестерпно. Я переконаний, що ніхто не має права нехтувати інтересами дітей та нищити заклад освіти! Разом із колегами ми обов’язково розберемося у цій «темній» історії, а учні будуть здобувати знання якісно, без упередженого ставлення та негативної обстановки в Академії.(Владислав Трубіцин, депутат Київради)[5]

  •  

Контракт між Департаментом культури та ректором МЗВО «КАМ» Ольгою Бенч є чинним. Наразі Бенч Ольга Григорівна не відсторонена від виконання своїх обов’язків.(07 жовтня 2021 року)[6]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg