Перейти до вмісту

Баклай Наталія Михайлівна

Матеріал з Вікіцитат
Баклай Наталія Михайлівна
Стаття у Вікіпедії

Наталія Михайлівна Баклай (нар. 24 лютого 1958 р.) — українська поетеса, прозаїк.

Цитати з творів[ред.]

  •  

Йду до людей з відкритою душею,
Нехай на серці спокій чи штормить.
Життям, коханням, працею своєю
З людьми ділюсь я завжди, кожну мить.[1]

  •  

Ще кращий вірш лелека принесе,
Іще воздасться нам понад усе.
Не все збулося в нас, іще не все…[2]

  •  

Я тільки — жінка. Як роса – мала,
Як істина — проста і величава. — «Я тільки — жінка»[2]

  •  

Нехай плітки вам душу не неволять.
Не треба плакать. Нічого кричать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.[3]

  •  

Огудять нас? Звеличать? Чи забудуть?
Залежить все-таки від нас.
І будуть люди. А чи справжні будуть? —
Покаже час. І все розсудить час. — «Земля не спить і хліб весільний міситься»[4]

  •  

Моя душа у приймах не осіла,
І не лягла під владу за крихти.
Моя душа — держава самостійна,
Свої закони в ній й свої гріхи.[5]

  •  

А я мовчу, що грішні всі поети,
І поетес святих ще не було…[6]

  •  

Як же важко в оцім столітті
Людям правду свою нести![6]

  •  

Гріх тебе покинуть, гріх – любить,
Хай підкажуть мудрі, що там чути?
І без тебе вже мені не жить,
І з тобою вже мені не бути.[7]

  •  

Не хлібом єдина моя Україна:
Єдина народом, що краще — нема.[8]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Щемливе й ніжне слово Наталії Баклай : біобібліографічне досьє / Т. М. Базир. — Полтава: Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара, 2018. — 34 с.