Бабкіна Катерина Богданівна
| Катерина Бабкіна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Катери́на Богда́нівна Ба́бкіна (нар. 22 липня 1985, м. Івано-Франківськ) — українська письменниця (поетеса, прозаїк, сценаристка та драматургиня).
Цитати[ред.]
Все, що ми робимо – ми прикриваємося. Ми приходимо у цей світ голі, абсолютно наївні і відкриті. Потім цей світ починає нас пиз…ти, і впродовж всього життя ми прикриваємось, щоб нас не боліло, і щоб ми далі могли провадити свою життєдіяльність. Мені здається, що під тиском різного роду пошкоджень формується наша особистість[1]. |
Насправді письменницька робота – це не на кнопочки натискати, а переживати дух часу, осмислювати його, ословлювати і проводити інших через ці емоційні та подієві досвіди. З цим нічого не змінилося – люди ще залишилися, дух часу теж на місці[2]. |
Як читачка, я напевне не доросла до досліджень і ніколи не доросту, але от біографічні романи та/чи художні книжки, що повністю чи частково базуються на реальних подіях, – моя велика любов. Мені їх дійсно бракує[2]. |
Я не назву себе зіркою, але я професійний письменник. Я живу з писання своїх книжок. Це багато роботи. Робота фултайм (на повний робочий день). Можливість жити з того, що я пишу і нічого більше з’явилась у мене після 10 років на ринку. Це командна робота, ти працюєш з різними людьми. Як виглядають твої книжки, як вони продаються, куди вони потрапляють залежить не лише від тебе. І всьому цьому потрібно вчитися, все це не просто. Але при всьому цьому для мене це найкращий з шляхів[3]. |
Я почала писати, як тільки навчилась оперувати словами. Відразу, коли я їх вивчила, я стала складати їх у віршики, за прикладом тих, яких мене вчили у дитинстві. Пізніше писала схожі на вірші, які вчила у старшому віці. З часом я зрозуміла, що можна самому брати і писати книжечки. Так і не попустилася цієї думки[1]. |
Примітки[ред.]
