Аркан

Арка́н — український народний чоловічий коловий танець.

У 2020 році звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ внесено до переліку нематеріальної спадщини України^[1].

Цитати

	Натомість безтямним, ведмедячим ривком зненацька згріб їх усіх за плечі докупи, наче зібрався танцювати з ними тут у цім гробівці аркана — древнього танцю, танцю воїнів, де єдине багатоголове тіло мчить замкненим колом, і ноги з одностайною силою вдаряють у землю, швидше й швидше розганяється верва, руки на плечах, плече до плеча, вічний чоловічий танець мого народу, що від доби татарських набігів нелюдським зусиллям держить на своїй землі коло, яке йому раз у раз рвуть із муками і кров'ю, і знов треба мук і крови, щоб його відновити, щоб стягтися на силі й тупнути в землю: моя! не віддам!.. — ось наше коло, ну от ми й разом, моя дівчинко, оце він і є, наш з тобою весільний танець <...> ми знайшли свою музику...^[2]
	— Оксана Забужко

	Хоч раз ти стань у це найтiснiше коло, обхопивши руками плечi двох побратимiв, мертво стиснувши долонi iнших, i тодi в заповiтному колi ти протанцюєш пiд безоднею неба iз криком по-звiриному протяжним. Щоб не випасти iз цього грiшного свiту, хоч раз змiшай iз ближнiми пiт i кров.^[3] — вірш «Чоловічий танець»
	— Василь Герасим'юк

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Аркан

Василь Герасим'юк. Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми. — Чернівці: Букрек, 2014. — 320 с. — 1 000 прим. — (Серія: Третє тисячоліття: українська поезія). — ISBN 978-966-399-571-7
Оксана Забужко. Музей покинутих секретів. — Київ: Комора, 2015. — 832 с. — ISBN 978-617-7286-02-7