Перейти до вмісту

Айвазовська Ольга Павлівна

Матеріал з Вікіцитат
Ольга Айвазовська
Стаття у Вікіпедії

О́льга Па́влівна Айвазо́вська (9 листопада 1981) — українська громадська діячка.

Цитати[ред.]

  •  

Вибори — це дуже конкурентний конфліктний процес, щодо якого є втручання третіх сторін. Найбільш активним агресором у цьому плані є Російська Федерація. Нам застосовувати електронне голосування — це просто створити передумови, щоб наші вибори «хакнули» у той чи інший спосіб. А якщо ні, то породити стільки дезінформації навколо, щоб ті, хто брав участь, зокрема політичні групи та партії, не довіряли результату. І це б вело до протистояння[1].

  •  

Зважаючи на те, що є солідарне ставлення Європи до України, тема післявоєнних виборів теж постійно дискутується, бо це не те, що можна провести чи почати організовувати наступного дня після завершення війни. Це те, до чого потрібно готуватися, проводячи дослідження, опитування, вивчаючи міжнародний досвід і практики. Готуватися, починаючи з учора. Ми ж усе-таки сподіваємося, що воєнний стан не триватиме в нас десятиліття[1]?

  •  

Ми маємо розуміти, що є хвилі, які стосуються наших громадян, потенціалу їхнього повернення, і ці хвилі не завжди будуть ідентичні в часі й просторі нашим бажанням. Тобто комусь просто немає куди повернутися, бо він виїхав із Маріуполя, але він хоче брати участь у політичних процесах України, щоб зберігати зв’язок із державою, із суспільством, бо він в принципі планує повертатися до України.
Для того щоб включити цих людей у такі процеси, треба вивчити не лише громадську думку щодо їхнього бажання, а й інфраструктурну та інституційну спроможність. Наприклад, нашим дипломатичним службам і країнам їхнього перебування сприяти цим процесам, щоб вони були максимально залучені[1].

  •  

Ми також напрацювали доволі багато експертизи стосовно безпеки, тому що індикатори-критерії того, у яких умовах, на яких територіях може бути організована кампанія, станом на зараз відсутні в нашому законодавстві. Те, що з’являються якісь публічні заходи, є просто ознакою, що Україна, експертні неурядові організації, політичні групи почали жити, навіть під обстрілами, умовами регулярного життя й виходити в публічний простір[1]. — Про роботу над змінами до виборчого законодавства

  •  

Немає жодних юридичних можливостей проводити вибори паралельно зі станом війни. Неможливо змінити Конституцію та неможливо по суті змінити законодавство про правовий режим воєнного стану. Бо самі депутати з усіх фракцій і груп будуть проти. Я знаю настрої щодо цього питання. Немає і близько 226 голосів за подібне питання[1].

  •  

«ОПОРА» працює над експертизою щодо покращення норм законодавства й практик у сфері виборів постійно. Наприклад, зараз ми закінчуємо розробку нового навчального курсу для Національної поліції, мобільного застосунку, у якому будуть усі інструкції, ситуативні кейси про те, як на події, на порушення реагувати працівнику поліції.
І це жодним чином не пов’язано з тим, що вибори можуть відбутися восени. Це пов’язано з тим, що експертна організація виконує свої функції, реалізовує свою експертизу на тому рівні, який сьогодні необхідний для підготовки будь-яких виборів, але, звичайно, не в умовах воєнного стану[1].

  •  

Україна — це не держава, яка проводить перші вибори у своїй історії. Коли розпадаються великі держави, закінчуються громадянські війни, укладається якась мирна угода, то вибори є інструментом мирного перезавантаження. Ми не такі. Ми вже мали досвід вільних і чесних виборів, абсолютно визнаних кампаній. І тому занижувати планку до Афганістану чи післявоєнної Боснії і Герцеговини ми не маємо права. В іншому разі з погляду повоєнного відновлення ми рухаємося не вгору, а трошки вниз. А елемент демократії — це обов’язкова передумова для фінансової підтримки України на шляху відновлення. Це обов’язкова передумова для європейської інтеграції, вступу НАТО. Усі члени НАТО є демократіями[1].

  •  

Хтось вважає, наприклад, що закордонні виборці — не їхній електорат, і намагається максимально звузити можливості потенційної участі громадян, які перебувають за кордоном і ще певний час перебуватимуть там. Наше дослідження показує, що 17 % громадян за кордоном не повертатимуться, вони вже ухвалили це рішення. Решта буде, але за певних умов і в певні періоди. Це означає, що хтось повернеться буквально тоді, коли в дітей закінчиться навчальний рік у школах, де вони навчаються. Хтось повернеться, коли буде відновлено територіальну громаду, яка перебувала в окупації та повністю знищена[1].

  •  

Я не можу точно назвати кількості поправок, пропозицій, аналітичних матеріалів, експертиз та опитувань за останній рік, але лише наша організація провела дослідження у восьми країнах світу щодо потенційного проведення виборчої кампанії, щодо готовності виборців (бажання бути включеними), щодо каналів комунікації, які вони використовують[1]. — Про роботу над змінами до виборчого законодавства

  •  

Я продовжую наполягати, що електронне голосування — це не вихід щодо інклюзії, бо ми фокусуємося на темі голосування, а участь у виборах — це участь у всьому процесі. Це означає, що якщо наші виборці за кордоном, то треба насамперед думати, як вони можуть висуватися кандидатами, як вони можуть брати участь в агітації, через які канали споживати політичний контент, щоб ухвалити потім усвідомлене рішення. Спосіб голосування — другорядний[1].

  •  

Якщо ми сьогодні не відповімо на колосальну кількість запитань, якщо ми сьогодні не випрацюємо нових норм законодавства, які регулюють такі післявоєнні вибори, якщо ми не порахуємо елементарно, скільки нам потрібно для захисту цього виборчого процесу від будь-якого зовнішнього втручання, і не почнемо реалізовувати це на певному практичному рівні, то вибори точно не будуть чесними[1].

Примітки[ред.]