Перейти до вмісту

Ада Негрі

Матеріал з Вікіцитат
Ада Негрі
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Негрі́ А́да (італ. Ada Negri; 3 лютого 1870, Лоді — 11 січня 1945, Мілан) — італійська поетеса, письменниця.

Цитати з творів[ред.]

  •  

«До труни проведу… Чи квітки, чи терник —
Всюди я за тобою піду!»
Заридала я, слів не знайду… — «Доля»[1]

  •  

Борись із усім на землі
(Бо така на те заповідь божа),
Що люд держить в неволі, злочинствах та млі. — «Доля»[1]

  •  

Хто життя за других покладе,
Той людиною стане справжньою! — «Доля»[1]

  •  

Все подужають тільки ті смілі борці,
Що несуть стяг братерства та волі в руці. — «Доля»[1]

  •  

Бо пащу неситу
Упир твій роззявить, до серця упнеться,
В'ялить тобі душу та нівечить звикне:
Упир сей скрізь творчістю зветься. — «В червонім убраннї мандрівниця пізно…»[2]

  •  

Зросла ти в країні піснями натхненій,
А люди нудні, до надбання охочі,
Злочинством вважають твій геній. — «В червонім убраннї мандрівниця пізно…»[3]

  •  

З журбою у грудях від дикого крику,
Ти будеш тинятись і вечір і вранці,
До віку, до віку, до віку! — «В червонім убраннї мандрівниця пізно…»[3]

  •  

Нема мені назви. Я — вбога дочка
Холодної хати;
З мужицького роду мій батько та мати,
А в серці мойому їх вдача палка. — «Нема мені назви…»[4]

  •  

Я — загадка: разом душа моя прагне
Відрази й любови; я — дужа і млява;
То прірва розпуки на дно мене тягне,
То всю розворушить дитина ласкава. — «Нема мені назви…»[4]

  •  

Як сльози підступлять — враз пісня поллється
Така незвичайна та сміла,
А серденько б'ється, на клаптики рветься:
З людьми його я поділила. — «Нема мені назви…»[4]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Ада Негрі. Доля // Вибрані твори Павла Грабовського в 2-х томах. — Київ: 1985. — Т. I.
  • Ада Негрі. В червонім убраннї мандрівниця пізно… // Лїтературно-науковий вістник. Річник IX. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1906. — Т. XXXVI. Книжка XI.
  • Ада Негрі. Нема мені назви… // Лїтературно-науковий вістник. Річник IX. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1906. — Т. XXXVI. Книжка XI.