Агне Білотайте
Аґне Білотайте | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Аґне Білотайте (лит. Agnė Bilotaitė; нар. 29 січня 1982, Клайпеда) — литовська політикиня, депутатка Сейму, міністерка внутрішніх справ.
Цитати
[ред.]Вся Литва підтримує вступ України до НАТО і Європейського Союзу. По-перше, це дуже важливо для України, а по-друге, ми дуже добре вас розуміємо, бо це – наш досвід і шлях, який ми пройшли[1]. |
Ми би хотіли наголосити, що, можливо, ми – невелика країна, оскільки наше населення нараховує три мільйони. Сума допомоги, яку ми тепер надаємо, сягає 1 млрд 200 млн євро. Ми будемо докладати абсолютно усіх зусиль, щоб продовжувати підтримувати вас, стоятимемо з вами до перемоги[1]. |
Ми закрили чотири прикордонних пункти на кордоні з Білоруссю. Перш за все – у зв’язку з війною в Україні, щоби запобігти потраплянню до нашої країни нелегального тютюну, а також для дотримання санкцій. Кожну вантажівку в нас ретельно перевіряють на пунктах пропуску, щоби не було заборонених санкціями Європейського Союзу товарів. Зауважу, що у нас також заборонено в’їзд автомобілів із російськими номерами[1]. |
Ми збудували фортифікаційні споруди на кордоні з Білоруссю, почали обладнувати їх спеціальною технікою, зараз у планах – облаштування уздовж кордону патрульних доріг, на яких постійно працюватимуть прикордонники на спецтранспорті. Ми збудували свою інфраструктуру вздовж понад 600 кілометрів білоруського кордону за достатньо короткий термін – один рік. Зараз маємо запобігти нелегальним міграційним процесам[1]. |
Це – дуже велика загроза, маючи таких сусідів. Звісно, ми відчуваємо небезпеку, бо знаємо, хто вони є. Литва є членом НАТО і, по суті, Балтійське море – внутрішнє море НАТО, якби не одне «але»... Ми відчуваємо підтримку Альянсу, проте на внутрішньому рівні завжди готуємося до загрози, яка потенційно може трапитися. Я дуже пишаюся нашою прикордонною службою в морі, тому що вони мають чудову інфраструктуру, постійно взаємодіють з міністерством оборони і наші кордони, що по суші, що по воді – під замком[1]. — Про безпеку в Балтійському морі |
Це неможливо стерти з пам’яті. Я відчуваю ті ж переживання, що два роки тому, бо розумію, що там жили мирні люди і прийшла Росія, яка вбиває, знищує все на своєму шляху... Це – дуже тяжкі переживання, коли думаєш, які звірства там було вчинено. І мене щоразу це загартовує, спонукає ще більше допомагати Україні й заохочувати колег у Європі до підтримки[1]. — Про свій візит до Бучі на Київщині після деокупації |
Примітки
[ред.]