Августин Аврелій
| Августин Аврелій | |
Августи́н Авре́лій або Блаже́нний Августи́н (354 — 430) — християнський теолог і церковний діяч, єпископ міста Гіппон Регій (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії. Створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, розвинув неоплатонізм.
Обрані цитати
[ред.]Бог не покидає нас, якщо ми не покидаємо його[1]. |
Ми не знаємо скільки не з нами наших і скільки не наших з нами.[2] |
Отже, раз і назавжди дається тобі коротка настанова: Люби і роби, що хочеш: чи мовчиш — з любов'ю мовчи ; чи кричиш — з любов'ю кричи; чи виправляєш — з любов'ю виправляєш; чи щадиш — з любов'ю щади: нехай корінь любові буде всередині, бо з цього кореня не може вирости нічого, крім добра[4].
|
|||||
dilige et quod vis fac. |
Погані часи, важкі часи, — ось що люди постійно кажуть; але давайте жити добре, і часи будуть добрими. Ми — це часи: такі, які ми є, такі й часи. — Sermons 80:8 |
Цитати
[ред.]Non enim amat Deus damnare sed salvare, et ideo patiens est in malos, ut de malis faciat bonos. |
Духовна сила таїнства подібна до світла: хоч би вона проходила серед нечистих, вона не оскверняється[6].
|
|||||
Spiritalis enim virtus Sacramenti ita est ut lux: et ab illuminandis pura excipitur, et si per immundos transeat, non inquinatur. |
Віра запитує, розум виявляє… Розум є погляд душі, яким вона сама собою, без посередництва тіла, споглядає істинне, або він є те саме істинне, яке споглядається.[9] |
Добра людина, хоч і раб, вільна; лиха, хоч і царює, є рабом, і не рабом однієї людини, а — що ще гірше — рабом стількох господарів, скільки в неї вад[10].
|
Друзі й лестощі розпещують, а вороги, сварки, зазвичай виправляють. |
Люби грішника і ненавидь гріх[11].
|
|||||
Cum dilectione hominum et odio vitiorum. |
Люди створені не для того, щоб володіти так званими хорошими речами, але, якщо самі люди стали хорошими, вони й речі роблять хорошими, використовуючи їх для добра. |
Людина не насолоджуватиметься їжею й напоями, якщо не переживе голоду та спраги. |
Не зневажайте себе, адже Творець усього сущого і вас самих так високо оцінює вашу цінність, що щодня проливає за вас найдорожчу кров свого єдинородного Сина[12]. |
Ніхто нічого не робить добре, якщо це проти волі, навіть якщо людина робить щось добре. |
Ніхто ніколи не повинен сумніватися, що в купелі відродження (Тита 3:5) абсолютно всі гріхи, від найменших до найбільших, повністю прощаються[13]. — До Тита 3:5 Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим. |
Немає спасіння поза церквою[14]. — «De Baptismo». Августин говорить про тих, хто свідомо відокремився від єдності Церкви (проти донатистів): «Крім того, лише Католицька Церква є тілом Христовим, Головою та Спасителем Свого тіла якого Він є. Поза цим тілом Святий Дух нікому не дає життя, оскільки, як каже сам апостол: «Любов Божа вилита в серця наші Святим Духом, даним нам»; але той, хто є ворогом єдності, не є учасником божественної любові. Тому не мають Святого Духа ті, хто поза Церквою; бо про них написано: «Вони відокремлюються, будучи чуттєвими, не маючи Духа»». Допускає винятки: «деяким було запропоновано невидиме освячення і використано з користю без видимих таїнств... Однак [...] хто його (видиме таїнство) зневажає, жодним чином не може бути освячений невидимо» |
|||||
Salus extra ecclesiam non est. або Extra Ecclesiam nulla salus. |
Sed cum omnibus prodesse non possis, his potissimum consulendum est, qui pro locorum et temporum vel quarumlibet rerum opportunitatibus constrictius tibi quasi quadam sorte iunguntur. |
Покора й сором після вчиненого гріха миліші Богові, ніж пиха після здійснення доброго вчинку[1]. |
Холод милосердя є мовчання серця; полум'я милосердя є ремствування серця. |
Час лікує рани. Час — найкращий лікар. |
Якщо ти скажеш: «Досить, я досяг досконалості», все втрачено. Бо завдання досконалості — дати людині усвідомити свою недосконалість[18]. |
Якщо хочеш бути великим, почни з найменшого. Якщо думаєш збудувати якусь могутню споруду у висоту, то спочатку подумай про фундамент смирення. І якою б великою не була маса будівлі, яку хтось бажає та задумує поставити над нею, чим більшою має бути будівля, тим глибшим він копає свій фундамент[19]. — Sermon 19:2 on the New Testament |
|||||
Magnus esse vis, a minimo incipe. Cogitas magnam fabricam construere celsitudinis, de fundamento prius cogita humilitatis. Et quantam quisque vult et disponit superimponere molem aedificii, quanto erit maius aedificium, tanto altius fodit fundamentum. |
Шануйте мучеників, хваліть, любіть, проголошуйте, шануйте їх. Але поклоняйтеся Богу мучеників[20]. |
|||||
Ideo, carissimi, veneramini martyres, laudate, amate, praedicate, honorate: Deum martyrum colite. |
Пізнання, пошук істини
[ред.]Для вивчення мови набагато важливіша вільна допитливість, ніж грізна необхідність. |
Не розумію, щоби вірити, але вірую, щоби розуміти… Я бажаю знати Бога і душу. — І більше нічого? — Геть нічого[9]. |
У питаннях, настільки неясних і далеко виходячих за межі нашого бачення, ми знаходимо у Святому Письмі уривки, які можна тлумачити по-різному без шкоди для прийнятої нами віри. У таких випадках нам не слід поспішати стрімголов і так твердо займати одну позицію, бо, якщо подальший прогрес у пошуках істини справедливо підірве цю позицію, ми також падемо разом з нею[22]. — De Genesi ad Litteram |
Цінність людини
[ред.]Бог «поклоняється» нам у сенсі піклування про нашу цінність. |
|||||
ecce audite, quia sicut dixi, colit nos deus. nam quia nos colimus deum, non opus est ut probetur uobis. (...) dominus dicit in euangelio: "ego sum uitis, uos estis sarmenta, pater meus est agricola." quid facit agricola? interrogo uos, qui agricolae estis; quid facit agricola? puto quia agrum colit. si ergo pater deus agricola est, habet agrum, et colit agrum suum, et exspectat inde fructum. |
«Бо Я святий». Коли я чую ці слова, я впізнаю голос Спасителя. Але чи заберу я свою власну? Звичайно, коли Він говорить так, Він говорить у нерозривному єднанні зі Своїм тілом. Але чи можу я сказати: «Я святий»? Якщо я маю на увазі святість, якої я не отримав, я був би гордим і брехуном; але якщо я маю на увазі святість, яку я отримав – як написано: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш» (Лев. 19:2) – тоді нехай тіло Христове скаже ці слова. І нехай ця одна людина, яка кличе від краю землі, скаже своєю Головою і в об’єднанні зі своєю Головою: «Я святий». … Це не дурна гордість, а вираз вдячності. Якби ви сказали, що ви святі самі по собі, це була б гордість; але якщо ви, як вірний Христу і як член Христа, кажете, що ви не святі, ви невдячні[24]. … с.428 — The Doctrine of the Mystical Body in Western Tradition, Ch. 4, Augustine’s Sermons to the People. — с.428 |
Тож нехай кожен християнин, так, нехай усе тіло Христове всюди вигукує, незважаючи на труднощі, які воно зносить, незважаючи на спокуси та незліченні скандали, кажучи: «Збережи мою душу, бо я святий; спаси раба Свого, Боже мій, що на Тебе уповає» (Пс. 85:2). Ні, цей святий не гордий, бо він уповає на Бога[24]. — The Doctrine of the Mystical Body in Western Tradition, Ch. 4, Augustine’s Sermons to the People. — с.429 |
Члени Христа, хоч їх і багато, пов'язані один з одним узами любові та миру під однією Главою, яка є Самим нашим Спасителем, і утворюють одну людину. Часто їхній голос чути в Псалмах як голос однієї людини ; крик одного є криком усіх, бо всі одне в Одному[24]. — The Doctrine of the Mystical Body in Western Tradition, Ch. 4, Augustine’s Sermons to the People. — с.430 |
Філософія теології
[ред.]Бог іноді змушував пророків використовувати символічну мову, яка відповідала стану віри [ізраїльтян] і яка відображала Бога не таким, яким Він є насправді, а таким, яким Його могли зрозуміти люди. Отже, Бог не посередній, але розуміння людей посереднє; Бог не обмежений, але інтелектуальні здібності розуму людей обмежені. — Нотація de Trinitate (200-258) |
Католицьку віру… я тепер зрозумів, що її можна підтримувати без жодних презумпцій. Це стало особливо вірним після того, як я почув алегоричне пояснення однієї чи двох частин Старого Завіту, тоді як до цього, коли я тлумачив їх буквально, вони «вбивали» мене духовно[25]. — «Confessions» by Augustine of Hippo |
Сам розум, його любов [до себе] та його знання [до себе] є своєрідною трійцею[26]. |
Політичне життя
[ред.]
Коли немає справедливості, то що таке царства, як не великі грабіжники? [27] |
Надлишки багатих є необхідним для бідних. Ті, хто володіє надлишками, володіють і чужим майном[28]. |
Небесне Місто перевершує Рим без жодного порівняння. Там замість перемоги — істина; замість високого рангу — святість; замість миру — щастя; замість життя — вічність[29]. — «The City of God» (початок 400-х рр.) |
Несправедливий закон — це взагалі не закон[30]. |
Про себе
[ред.]Бо мені все ще здавалося, «що не ми грішимо, а якась інша природа згрішила в нас». І це тішило мою гординю бути бездоганним, і коли я робив щось погане, не мусилося зізнаватися в тому, що я вчинив погано. … Я любив виправдовувати свою душу та звинувачувати щось інше всередині мене (я не знав в чому), але це було не я. Але, безперечно, це був я, і це моя нечестивість розділила мене проти самого себе. Цей гріх тоді був ще більш невиліковним, бо я не вважав себе грішником[31]. — «Confessions» by Augustine of Hippo |
At ego adulescens miser ualde, miser in exordio ipsius adulescentiae, etiam petieram a te castitatem et dixeram, 'Da mihi castitatem et continentiam, sed noli modo.' |
Цитати про Августина
[ред.]Багато століть тому святий Августин, святий моєї церкви, писав, що народ – це безліч, яка визначається спільними об’єктами їхньої любові — спільними об’єктами їхньої любові. Які спільні об’єкти, які ми, американці, любимо? Які визначають нас як американців? Я думаю, ми знаємо: можливості, безпека, свобода, гідність, повага, честь і, так, правда[34]. — Інавгураційна промова 20 січня 2021 р. |
|||||
Many centuries ago, Saint Augustine, a saint of my church, wrote that a people was a multitude defined by the common objects of their love—defined by the common objects of their love. What are the common objects we as Americans love? That define us as Americans? I think we know: opportunity, security, liberty, dignity, respect, honor, and yes, the truth. | |||||
| — Джо Байден |
Бербер, народжений у 354 році в Тагасте (нині Сук-Ахрас) в Африці... Виняткова блискучість його творів ( «Місто Боже» , «Сповідь» ), його суперечлива натура, його бажання поєднати віру та інтелект, класичну та християнську цивілізацію, старе вино та нове — ці цілеспрямовані зусилля зробили його певною мірою раціоналістом. Для нього віра була на першому місці: але він, тим не менш, проголосив «Credo ut intelligam» — «Я вірю, щоб зрозуміти». Він також сказав «Si fallor, sum» — «Якщо я помиляюся, я існую» — та «Si dubitat, vivit» — «Якщо він сумнівається, він живий»... Нащадки, безсумнівно, зосередили свою увагу на Святому Августині як богослові та на тому, що він писав про приречення. Але августинізм надав західному християнству певного колориту та здатності адаптуватися та дискутувати — хоча б наполягаючи на життєвій необхідності сприймати віру у повній усвідомленості, після глибоких особистих роздумів та з бажанням діяти відповідно[35]. |
|||||
| — Фернан Бродель |
| — Обрі Мур |
Примітки
[ред.]- ↑ а б 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ http://www.religion.in.ua/main/28859-ne-zavzhdi-z-timi-bog-xto-kazhe-z-nami-bog.html Не завжди з тими Бог, хто каже «З нами Бог», 10.04.2015, Денис Таргонський
- ↑ On the Trinity (417 р.) Cambridge: 2002 р., Book 9, Chapter 1, p. 24.
- ↑ In epistolam Ioannis ad Parthos. Tractatus VII, 8
- ↑ Enchiridion of Augustine, гл. 27. , c. 420
- ↑ Tractates on the Gospel of John; tractate V on John 1:33, §15; translation by R. Willems
- ↑ Diogenes Laërtius, Lib. vi. section 63
- ↑ Advancement of Learning, Book II (1605)
- ↑ а б в г д Висловлювання та сентенції знаменитих філософів, 2009, с. 240
- ↑ The City of God. IV, 3
- ↑ Opera Omnia, том II. Кол. 962, лист 211
- ↑ Sermons 216:3:1
- ↑ Sermons 229E:2
- ↑ «De Baptismo». On Baptism, Against the Donatists, book IV, ch. 17. 185:50 Citing the famous teaching of St. Cyprian.
- ↑ De doctrina christiana 1:28:29 augustinus.it
- ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Андрій Содомора Літературний простір: діалог у часі
- ↑ Josiah Hotchkiss Gilbert, Dictionary of Burning Words of Brilliant Writers (1895). с. 62
- ↑ Цитовано: Aldous Huxley, in The Perennial Philosophy (1945)
- ↑ Sermon 19:2 on the New Testament
- ↑ 273:9; translation from: The works of Saint Augustine, John E. Rotelle, New City Press, p. 21. [1]
- ↑ On the Trinity (417 р.) Cambridge: 2002 р., Book 9, Chapter 1, p. 24.
- ↑ De Genesi ad Litteram. I, XVІІІ, 37. Modern translation by J.H. Taylor
- ↑ Sermon 87:2 (Sermon 37:2) on Matthew 20. Preached in the autumn after 424. Latin
- ↑ а б в The Whole Christ: The Historical Development of the Doctrine of the Mystical Body in Scripture and Tradition (1938, 1962), Fr. Emile Mersch, S. J. translated by, John R. Kelly, S.J, Part 3. The Doctrine of the Mystical Body in Western Tradition, Ch. 4, Augustine’s Sermons to the People
- ↑ Confessions. A. Outler, trans. (Dover: 2002), Book 5, Chapter 14, p. 81.
- ↑ On the Trinity (417). Cambridge: 2002, Book 9, Chapter 4, Section 4, p. 27
- ↑ Д. Герст. Найкоротша історія Європи, 2021, с. 124
- ↑ Patrologia Latina, vol. 37, p. 1922
- ↑ The City of God. Book II, Chapter 29
- ↑ On Free Choice Of The Will, Book 1, § 5
- ↑ Confessions. A. Outler, trans. (Dover: 2002), Book 5, Chapter 10, p. 77
- ↑ Найкращі афоризми, 2010, с. 3
- ↑ Confessions. VIII, 7
- ↑ Inaugural Address
- ↑ Фернан Бродель. Історія цивілізацій (1963), Penguin Books (видання 1995 року), с. 335
- ↑ Обрі Мур, «Наука і віра» (1893)
Джерела
[ред.]- Петрушенко Віктор. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів // Тлумачний словник основних філософських термінів. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. — С. 234—261. — ISBN 978-966-553-828-8
- Джон Герст. Найкоротша історія Європи. — Київ: Наш Формат, 2021. — 232 с. — ISBN 978-617-7866-98-4
- Найкращі афоризми / Упоряд. Г. Басюк. — Тернопіль: Яблуко, 2010. — 224 с. — ISBN 978-966-96873-1-9