Айріс Моралес
Айріс Моралес |
Айріс Моралес (англ. Iris Morales; народилася в 1948 році) — американська активістка за громадянські права латиноамериканців, режисерка, письменниця та юристка з Нью-Йорка. Вона найбільш відома своєю роботою з організацію «Молоді лорди» — групою громадських пуерториканських активістів в Сполучених Штатах і своїми феміністичними поглядами в організації.
Цитати
[ред.]Пуерториканська нація має продовжувати. Ми повинні відкрити очі на хитрощі гнобителів і відмовитися більше бути вбитими. Ми повинні, згідно з традиціями пуерторіканських жінок, таких як Лоліта Леброн, Бланка Каналес, Кармен Перес і Антонія Мартінес, об’єднатися з нашими братами і разом, як нація воїнів, боротися з геноцидом, який загрожує зробити нас останнім поколінням пуерториканців.[1] |
|||||
The Puerto Rican Nation must continue. We must open our eyes to the oppressor's tricknology and refuse to be killed anymore. We must, in the tradition of Puerto Rican women like Lolita Lebrón, Blanca Canales, Carmen Pérez, and Antonia Martínez, join with our brothers and, together, as a nation of warriors, fight the genocide that is threatening to make us the last generation of Puerto Ricans. | |||||
— Стаття «Стерилізовані пуерториканці» 1970 року у «Palante», включена до книги «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Пуерториканці не люблять говорити про расизм або визнавати, що він існує серед пуерториканців. Борікуа говорять про острів, вільний від расизму, або кажуть, що його принесли американці. Хоча американці зробили це ще гіршим, расизм у Пуерто-Рико почався з іспанців. На їхню думку, одна крапля білої крові означала, що ти білий і кращий за свого чорного співвітчизника. Сприйняття здійснювалося за «ступенем білизни».[1] |
|||||
Puerto Ricans don't like to talk about racism or admit that it exists among Puerto Ricans. Boricuas talk of an island free from racism, or they say that the amerikkkans brought it. Although the amerikkkans did make it worse, racism in Puerto Rico began with the Spanish. According to them, one drop of white blood meant you were white and better than your Black compatriot. Acceptance was given according to the "degree of whiteness." | |||||
— Стаття «Стерилізовані пуерториканці» 1970 року у «Palante», включена до книги «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Ми вважали, що боротьба жінок за рівноправність була «революцією в революції».[2] |
|||||
We believed that the women’s struggle for equality was the ‘revolution within the revolution.’ | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Вимоги Молодих лордів могли бути написані сьогодні. Ми вірили в силу народу, у громаду та особисту трансформацію. Ми вимагали перерозподілу економічних і соціальних ресурсів. Ми боролися за расову справедливість і рівність жінок. Як інтернаціоналісти, ми засуджували будь-яку політичну, економічну та військову інтервенцію однієї нації проти іншої. Ми з гордістю боролися проти експлуатації, соціальної несправедливості та колоніального панування. Це був заклик до революції! [2] |
|||||
The demands of the Young Lords could have been written today. We believed in the power of the people and in community and personal transformation. We demanded the redistribution of economic and social resources. We fought for racial justice and the equality of women. As internationalists, we condemned all political, economic, and military intervention by one nation against another. We battled proudly against exploitation, social injustice, and colonial domination. It was a call for revolution! | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
У найкращому вигляді «Молоді лорди» пропонували революційні ідеали та приклади стратегій і тактик розвитку руху, а також важкі, тяжкі та болючі уроки зі своїх невдач і поразок.[2] |
|||||
At its best, the Young Lords offered revolutionary ideals and examples of movement-building strategies and tactics, and tough, hard-hitting, and painful lessons from its setbacks and failures. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Мачизм був дуже сумісний з цими ідеями. Традиційне пуерториканське суспільство відводило жінок до приватної сфери: догляд за чоловіками, дітьми, братами і сестрами та людьми похилого віку та виконання всіх домашніх справ, включаючи приготування їжі та прибирання. Мачизм був складним набором переконань, поглядів, цінностей і поведінки, які передавалися сім'ями від одного покоління до іншого. Чоловіки здійснювали повний контроль над сім'єю; потуралось словесне та фізичне насильство, щоб утримати жінок «на місці». Мужність, що визначається сексуальною мужністю, сприяла подвійним стандартам сексуальної свободи для чоловіків і моногамії для жінок.[2] |
|||||
Machismo was highly compatible with these ideas. Traditional Puerto Rican society relegated women to the private sphere: taking care of men, children, siblings, and the elderly, and accomplishing all domestic chores, including cooking and cleaning. Machismo was a complex set of beliefs, attitudes, values, and behaviors passed down by families from one generation to the next. Men exercised total control over the family; verbal and physical violence to keep women "in their place" was condoned. Manliness, defined by sexual virility, fostered a double standard of sexual freedom for men and monogamy for women. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Ми ідентифікували себе як революційних націоналістів, які прагнуть покласти край експлуатації та колоніалізму. Нас надихнули історії жінок-активісток у Пуерто-Рико. Ми дізналися про Лолу Родрігес де Тіо та Маріану Брасетті, перших борчинь за скасування рабства та незалежність острова від Іспанії; Луїзу Капетільо та Хуану Колон, організаторок робітничого класу та захисниць прав жінок; Лоліту Леброн і Бланку Каналес, бойовиків Націоналістичної партії, ув'язнені за свої дії зі звільнення Пуерто-Рико. Ми вивчали життя афроамериканських жінок, таких як Сожурне Трут, аболіціоністка та активістка за права жінок, і Гаррієт Табмен, яка звільнила рабів за допомогою підземної залізниці. Наші сестри з партії «Чорна пантера» урізноманітнювали імідж революціонерки, і ми приєдналися до протестів, вимагаючи звільнення Анджели Девіс із каліфорнійської в'язниці та Афені Шакур і Джоан Берд у Нью-Йорку. Довга низка жінок-активісток із сучасних рухів за соціальну справедливість стали нашими взірцями та наставницями.[2] |
|||||
We identified as revolutionary nationalists' committed to ending exploitation and colonialism. We were inspired by the herstories of women activists in Puerto Rico. We learned about Lola Rodríguez de Tió and Mariana Bracetti, early fighters for the abolition of slavery and the island's independence from Spain; Luisa Capetillo and Juana Colón, working class organizers and women's rights advocates; and Lolita Lebrón and Blanca Canales, Nationalist Party militants imprisoned for their actions to free Puerto Rico. We studied the lives of African American women such as Sojourner Truth, an abolitionist and women's rights activist, and Harriet Tubman, who freed slaves through the Underground Railroad. Our sisters in the Black Panther Party were diversifying the image of the revolutionary, and we joined the protests to demand the release of Angela Davis from a California prison, and of Afeni Shakur and Joan Bird in New York. The long line of women activists, from contemporary social justice movements, became our role models and mentors. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Без боротьби не могло бути єдності. «Єдність, боротьба, єдність», – казали ми.[2] |
|||||
There could be no unity without struggle. "Unity, struggle, unity,” we said. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
На всіх рівнях жінки змінювали політику, практику та імідж Молодих лордів... Серед найважливіших заходів, які очолили жінки в Молодих лордах, були кампанії за репродуктивні права. Ми вимагали доступу до засобів контролю за народжуваністю, безпечних і легальних абортів; припинення стерилізації та експериментів над нашим тілом; доступ до доступної та якісної медичної допомоги.[2] |
|||||
On all levels, women were changing the politics, practices, and image of the Young Lords...Among the most important activities spearheaded by women in the Young Lords were reproductive rights campaigns. We demanded access to birth control options, safe and legal abortions; an end to sterilization and experimentation on our bodies; and access to affordable and quality health care. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Оглядаючи історію стерилізації в Пуерто-Ріко, ми дізналися, що корінні американці, афроамериканки, чикани та пуерторіканські жінки в Сполучених Штатах також піддавалися стерилізації у великій кількості. У Нью-Йорку жінок Пуерто-Ріко стерилізували в сім разів частіше, ніж білих жінок, і вдвічі частіше, ніж темношкірих жінок.[2] |
|||||
In reviewing the history of sterilization in Puerto Rico, we learned that Native American, African American, Chicana, and Puerto Rican women across the United States were also being sterilized in great numbers. In New York City, Puerto Rican women were sterilized at seven times the rate of white women and twice the rate of black women. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Обмежувальні закони не запобігли або не зменшили кількість абортів ; натомість вони змушували малозабезпечених жінок вдаватися до небезпечних, підпільних і фатальних процедур. Тисячі кольорових жінок померли внаслідок невдалих або власноручних абортів.[2] |
|||||
Restrictive laws had not prevented or reduced the incidence of abortions; instead they forced low-income women to resort to unsafe, clandestine, and fatal procedures. Thousands of women of color died through botched or self-induced "hanger" abortions. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
У вересні 1970 року, коли Партія молодих лордів відкрила відділення в Нижньому Іст-Сайді, кілька лесбіянок і бісексуалів приєдналися до організації. Було створено неофіційне Гей-Кукус, і кілька лідерів Центрального комітету зустрілися з жінками, колективно та індивідуально, щоб обговорити питання сексуальної ідентичності та орієнтації. Однак ці теми не були включені в загальнополітичний дискурс YLP. Учасники не обговорювали і не приховували своєї сексуальної орієнтації; це був проміжний простір співіснування. Правда полягає в тому, що ідея рівності з геями була менш прийнятною для суспільства, ніж рівність жінок.[2] |
|||||
In September 1970, when the Young Lords Party opened a branch on the Lower East Side, several lesbian and bisexual members joined the organization. An informal Gay Caucus formed and a couple of the Central Committee leaders met with the women, collectively and individually, to discuss issues of sexual identity and orientation. However, these topics were not brought into the YLP's general political discourse. Members neither discussed nor hid their sexual orientation; it was an in-between space of coexistence. The truth is that the idea of equality with gays was less acceptable to the community than women's equality. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Наприкінці шістдесятих років пуерториканці розселилися по Сполучених Штатах, переважна більшість яких проживала на північному сході. Минуло часу, холодні зими та крижані хуртовини затьмарили спогади про карибське сонце. Пуерториканці побудували нове життя, створили домівки, створили сім'ї та розвинули іншу мову — «спангліш». Зростаючи «в утробі звіра», ми були свідками експлуатації та страждань наших батьків, які наполегливо працювали, щоб вижити та створювати можливості для нас. Ми також зазнали бідності та расизму як пуерториканці та чорношкірі. У школі нам докоряли, коли наші батьки не вміли говорити англійською, і з презирством сприймали, коли ми говорили іспанською. Ми зіткнулися з зневагою суспільства в занедбаних районах, де майже не було державних послуг. Ми були новим поколінням, яке жило пліч-о-пліч з афроамериканцями, розвиваючи інтернаціоналістичні перспективи, і ми об'єдналися з іншими в подібних обставинах, щоб боротися за права людини.[2] |
|||||
By the late sixties, Puerto Ricans had settled across the United States with the vast majority living in the Northeast. The passage of time, cold winters, and freezing snowstorms dimmed memories of the Caribbean sun. Puerto Ricans built new lives, established homes, raised families, and developed another language, "Spanglish." Growing up "in the belly of the beast,"13 we witnessed the exploitation and suffering of our parents as they worked hard to survive and create opportunities for us. We also experienced poverty and racism as Puerto Ricans and as blacks. In school, we were reprimanded when our parents could not speak English and were met with contempt when we spoke Spanish. We faced societal disdain in neglected neighborhoods where government services were almost non-existent. We were a new generation living side by side with African Americans, developing internationalist perspectives, and we joined with others in similar circumstances to fight for human rights. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
На вулицях міста поліція регулярно зупиняла молодих лордів, коли ми роздавали листівки, продавали «Palante» або відвідували демонстрації. Членів регулярно хапали, переслідували, били, заарештовували та кидали до в’язниці за різноманітними звинуваченнями, починаючи від нападу, перешкоджання державній адміністрації та опору арешту до підбурювання до бунту чи носіння смертоносної зброї.[2] |
|||||
Out on the city streets, the police routinely stopped Young Lords as we passed out flyers, sold Palante, or attended demonstrations. Members were regularly picked up, harassed, beaten, arrested, and put in jail on any number of charges ranging from felonious assault, obstructing government administration, and resisting arrest to inciting to riot or carrying a deadly weapon. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Молоді лорди були пуерториканцями в першому та другому поколіннях у Сполучених Штатах, а також афроамериканцями, кубинцями, домініканцями та мексиканцями переважно з сімей робітничого класу — людей, маргіналізованих і зневажених основним суспільством. Проте ми наважилися уявити цивілізацію, «де потреби людей стоять на першому місці, і де ми виявляємо солідарність і допомогу людям у всьому світі, а не гноблення та расизм». Я закінчую там, де почала, вірячи в повстанську уяву, мрії про свободу та силу народу досягти визволення людини. Наші віддані дії, спрямовані на досягнення цих ідеалів як Молодих лордів, є спадщиною, яка продовжує надихати нові покоління.[2] |
|||||
The Young Lords were first- and second-generation Puerto Ricans in the United States, also African Americans, Cubans, Dominicans, and Mexicans primarily from working class homes-people marginalized and scorned by mainstream society. Yet we dared to imagine a civilization "where the needs of the people come first, and where we give solidarity and aid to the people of the world, not oppression and racism." I end where I began, believing in rebel imagination, freedom dreams, and the power of the people to achieve human liberation. Our dedicated actions in pursuit of these ideals as Young Lords are the legacy that continues to inspire new generations. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Обоє моїх батьків приїхали до Нью-Йорка після Другої світової війни в різний час, але з тієї самої причини — у пошуках роботи. Вони залишили країну, яку любили, але де не могли заробити на життя. Близько півмільйона пуерториканців здійснили ту саму подорож, рятуючись від економічного відчаю, що стало результатом колонізації острова США. Урядові чиновники звинуватили людей у катастрофічній економічній ситуації, стверджуючи, що проблема в «перенаселенні». Вони сприяли масовій втечі пуерториканців і впроваджували політику, яка стерилізувала тисячі бідних і працюючих жінок. Молоді Лорди є синами та дочками цього Великого переселення. Коли молоді люди росли в Сполучених Штатах, ми були свідками того, як наших батьків експлуатували, принижували та зневажали. Ми відчували їхні страждання, і ми також мали досвід бідності та расизму. Усе це підштовхнуло нас до боротьби за справедливість.[2] |
|||||
My parents both arrived in New York City after World War II, at different times but for the same reason the search for work. They left a country they loved, but where they could not make a living. About half a million Puerto Ricans made the same journey fleeing economic despair, the result of the US colonization of the island. Government officials blamed the people for the disastrous economic situation claiming that the problem was "overpopulation." They promoted the mass exodus of Puerto Ricans and implemented policies that sterilized thousands of poor and working women. The Young Lords are the sons and daughters of this Great Migration. As young people growing up in the United States, we witnessed how our parents were exploited, degraded, and humiliated. We felt their suffering, and we too had experiences with poverty and racism. All of this propelled us into action to fight for justice. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
Ми повинні вивчити та відновити наше минуле, щоб ми могли рухатися вперед; щоб ми зрозуміли, чому і як ми стали ким ми є, і куди ми йдемо.[2] |
|||||
We must study and reclaim our past so that we can move forward; so we understand why and how we came to be who we are, and where we are going. | |||||
— Книга «Очима бунтівних жінок: молоді лорди, 1969-1976» (2016) |
У 1998 році Сполучені Штати відзначають сто років колоніального панування над Пуерто-Рико. Я продовжую вірити, що Пуерто-Рико має бути незалежною, вільною країною, і я підтримую право народу Пуерто-Рико на самовизначення. У Сполучених Штатах ми несемо особливу відповідальність продовжувати боротьбу за незалежність Пуерто-Рико та свободу політичних в'язнів, які все ще перебувають у в'язницях за боротьбу за вільне Пуерто-Рико.[3] |
|||||
In 1998, the United States marks one hundred years of colonial domination of Puerto Rico. I continue to believe that Puerto Rico should be independent, a free country, and I support the right of the Puerto Rican people to self-determination. Within the United States, we have a special responsibility to continue to struggle for Puerto Rico's independence and for the freedom of political prisoners who are still in prisons for fighting for a free Puerto Rico. | |||||
— Стаття «¡PALANTE, SIEMPRE PALANTE!: The Young Lords» у The Puerto Rican Movement: Voices from the Diaspora (1998) |
Примітки
[ред.]- ↑ а б "Sterilized Puerto Ricans" 1970 article from Palante, included in Through the Eyes of Rebel Women: The Young Lords, 1969-1976 (2016)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Through the Eyes of Rebel Women: The Young Lords, 1969-1976 (2016)
- ↑ Стаття «¡PALANTE, SIEMPRE PALANTE!: The Young Lords» у The Puerto Rican Movement: Voices from the Diaspora (1998)