Ірина Веснянко

Ірина Веснянко (псевдонім Ярослави Тими) — народилася 15 грудня 1939 року в Польщі. У 1975 році закінчує Львівський університет ім. І. Франка за спеціальністю романо-германські мови і література, кваліфікація — філолог, викладач англійської мови. Поетеса. Автор книг «Сирітська доля», «Добро і зло». Друкувалася у місцевих газетах: «Вільне життя», «Свобода», «Божий сіяч», «Русалка Дністрова», «Подільське слово», журналі «Освітянин». «Зоря Полин» — третя збірка поетеси.

Цитати

А до старих дерев пошана, В їх величі докладний звіт. Дзвенить на нім з листків мембрана, Живе він так вже сотні літ[1] — "Дуб"

А ти, дощику, постій, Воду відрами не лий, Пожалій ти жовте листя... Най танцює в нашім місті[1]. — "Жовте листя" 12.10.1998 р.

Багаті цінують майно, не красу, Хоч все це багатство лише до часу, Ті люди захланні не знають таке: Найбільше багатство — то серце людське[1] — "Над Серетом в гаю гора височить"

Без журб кохання не буває. Хто вірно любить, той страждає[1] — "Без журб кохання не буває"

Дніпро старий на Україні Колись у кручах мчав у даль, Джмелі гуділи на калині, Й лелеки гнали геть печаль[1] — "Дніпро"

І все навколо ожило, Защебетало, розцвіло, Шовкові квіти і птахи, І в річці чудо-береги[1] — "Біла ружа"30.07.1999 р.

Кохання запалює свічі У темряві наших блукань. Кохання ж засліплює вічі І поштовх дає для бажань[1] — "Кохання запалює свічі"

Прийди до мене, милий друже,  Під тінь черемхи і акацій[1] — "Бенкет"

Уздовж доріг стоять каштани, Як віковічнії платани, І сяють свічками у віч,  І звеселяють темну ніч[1] — "Каштани"

Що таке щастя?- Вічно гадаєм. Кожен по-різному Щастя сприймає[1] — "Щастя"