Перейти до вмісту

Ірина Веснянко

Матеріал з Вікіцитат
Ірина Веснянко
Стаття у Вікіпедії

Ірина Веснянко (псевдонім Ярослави Тими) — українська освітянка, літераторка.

Цитати

[ред.]
  •  

А до старих дерев пошана,
В їх величі докладний звіт.
Дзвенить на нім з листків мембрана,
Живе він так вже сотні літ[1] — "Дуб"

  •  

А ти, дощику, постій,
Воду відрами не лий,
Пожалій ти жовте листя...
Най танцює в нашім місті[1]. — "Жовте листя" 12.10.1998 р.

  •  

Багаті цінують майно, не красу,
Хоч все це багатство лише до часу,
Ті люди захланні не знають таке:
Найбільше багатство — то серце людське[1] — "Над Серетом в гаю гора височить"

  •  

Без журб кохання не буває.
Хто вірно любить, той страждає[1] — "Без журб кохання не буває"

  •  

Дніпро старий на Україні
Колись у кручах мчав у даль,
Джмелі гуділи на калині,
Й лелеки гнали геть печаль[1] — "Дніпро"

  •  

І все навколо ожило,
Защебетало, розцвіло,
Шовкові квіти і птахи,
І в річці чудо-береги[1] — "Біла ружа"30.07.1999 р.

  •  

Кохання запалює свічі
У темряві наших блукань.
Кохання ж засліплює вічі
І поштовх дає для бажань[1] — "Кохання запалює свічі"

  •  

Прийди до мене, милий друже,
 Під тінь черемхи і акацій[1] — "Бенкет"

  •  

Уздовж доріг стоять каштани,
Як віковічнії платани,
І сяють свічками у віч,
 І звеселяють темну ніч[1] — "Каштани"

  •  

Що таке щастя?-
Вічно гадаєм.
Кожен по-різному
Щастя сприймає[1] — "Щастя"


Примітки

[ред.]