Ідеалізм

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Ідеалізм — протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовний початок: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. При вирішенні основного питання філософії — про відношення мислення до буття — ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії.

Цитати[ред.]

  •  

Цинізм — це ідеалізм, який розчарувався[1].

  Гаррі Кемельман
  •  

Молодь повинна долати українську хворобу порізненості, ледачого самозаспокоєння й неуцтва, споживацького патріотизму і позірної релігійності. Спадкову хворобу. Як завжди, нормальна молодь гуртується в об'єднання, де культивуються принципи безкорисливости, змагальности, ідеалізму. Без ідеалізму і романтизму немає молоді[2].

  Євген Сверстюк
  •  

Найбільший виклик дорослого життя — це триматись за свій ідеалізм, після того, як ви втратили свою наївність[3].

  Брюс Спрінґстін
  •  

Найнебезпечніший тип: ідеаліст-максималіст[4].

  Андрій Коваль

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Душенко К. В. Большая книга афоризмов. Изд. 5-е, исправленное. — Москва: ЭКСМО-Пресс, 2001. — 1056 с. ISBN 5-04-003141-6


Bookmark-new.svg