Людвіг фон Мізес
| Людвіг фон Мізес | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Людвіґ фон Мізес (1881—1973) — австрійський і американський економіст, основоположник неолібералізму, засновник австрійської школи економіки.
Цитати
[ред.]- Саме інфляція є справжнім опіумом для народу поставляється йому антикапіталістичні налаштованими партіями і урядами.
- Уряд, що проводить політику інфляції, користується невіглаством мас і вводив в оману виборців, замість того, щоб переконувати їх.
- Золотий стандарт впав не сам собою. Держави заборонили його з тим, щоб відкрити дорогу інфляції.
- Все вражаючі досягнення західної цивілізації є плоди Древа свободи.
- Характерною рисою Заходу є прагнення його народів до свободи - мотив, невідомий в країнах Сходу.
- Політичне поняття свободи індивідуума означає: свобода від поліцейського свавілля.
- [Доктрина] може бути помилковою, навіть якщо жоден сучасник не ставить під її під сумнів.
- При капіталізмі є тільки один шлях до багатства: обслуговувати споживачів краще і дешевше, ніж це роблять інші.
- Метою економічної теорії є заміна суперечливих принципів популярного еклектизму послідовною коректною ідеологією.
- Для людини логіка є єдиним засобом впоратися з проблемами реальної дійсності.
- Партія є утворенням, яке об'єднує тих, хто прагне у спільній діяльності застосовувати однакові засоби.
- Ми можемо визначити свободу як такий стан справ, за якого право вільного вибору індивідів не обмежується державним примусом сильніше, ніж в будь-якому випадку воно обмежується законами праксеології.
- З незапам'ятних часів в зоні впливу західної цивілізації політична свобода визнавалася найдорожчим благом.
- Те, що сьогодні викладається в більшості університетів під маркою економічної теорії, на ділі є її запереченням. (ЛД, XIV)
- Фізичні та хімічні вимірювання потрібні для практичної діяльності тільки тому, що існує економічний розрахунок.
- Відмінною рисою сучасної теорії граничної корисності є те, що вона звертає увагу на недосконалість реальної людини. Ця теорія… має справу з рішеннями, в приймають участь усі учасники суспільного життя, що взаємодіють один з одним на основі розподілу праці.
- Метою грошової політики має бути недопущення розв'язання урядом інфляції і створення умов, які заохочують кредитну експансію.
- Заради внутрішнього світу лібералізм прагне до демократичного правління. Демократія тому не є революційним інститутом.
- Економічне знання неминуче веде до лібералізму. Economic knowledge necessarily leads to liberalism.
- Головна помилка [пояснень Маркса] в тому, що буржуазія розглядається як однорідний клас, інтереси всіх членів якого збігаються.
- Твердження про те, що інтереси всіх пролетарів вимагають заміни капіталізму соціалізмом, є довільним постулатом Маркса.
- Сутність свободи індивідів полягає в можливості відійти від традиційних способів мислення і ведення справ.
- Єдине, що дає громадянину всю повноту свободи, яка тільки сумісна з життям в суспільстві, - це ринкова економіка.
- Представницька демократія не може існувати, якщо значна частина виборців отримує плату від держави.
- Бюрократ як виборець більше стурбований отриманням надбавки до платні, ніж збереженням збалансованого бюджету.
- Чи мислимо, щоб нащадки людей, які створили європейську цивілізацію, відмовилися від свободи і ... віддали себе у владу ... держави?
- Демократія не має нічого спільного з вигадками романтичних фантазерів, балакунів про пряму демократію.
- Сучасні автори схильні вводити відмінність між лібералізмом і демократією. Схоже, у них немає чіткого уявлення ні про те, ні про інше.
- Демократія - не влада натовпу, і щоб відповідати своїм завданням, парламент повинен включати кращі політичні уми нації.
- Лібералізм, усвідомлюючи, що для досягнення економічних цілей людині необхідний мир, ... вимагає демократії.
- Демократія не тільки не революційна, але вона завжди прагне виключити революцію.
- Істинне значення демократичних форм устрою держави ... - підтримувати мир, уникати насильницьких переворотів.
- Для поліпшення суспільного устрою перш за все необхідно повернути необмежену свободу думки і слова.
- Не можна заперечувати того, що фашизм і близькі до нього рухи, спрямовані на встановлення диктатур, сповнені найкращих намірів, і їх інтервенція в даний момент врятувала Європейську цивілізацію. Заслуга, яку фашизм таким чином завоював собі, навічно залишиться в історії. Але незважаючи на те що його політика принесла в даний момент порятунок, вона не належить до числа тих, що може обіцяти тривалий успіх. Фашизм був тимчасовим надзвичайним засобом. Розцінювати його як щось більше було б фатальною помилкою.
- Ліберальну політичну тактику від фашистської відрізняє не відмінність у поглядах на необхідність використовувати силу зброї для опору збройних нападів, а відмінність у фундаментальній оцінці ролі насильства в боротьбі за владу.
- Як би ми не оцінювали її корисності або можливості бути реалізованим, слід визнати, що ідея соціалізму в один і той же час і грандіозна, і проста. Навіть найзапекліші противники не можуть заперечувати детальної опрацьованості ідеї. Можна сказати, що це одне з найбільш вибагливих творінь людського духу [1]
- Необхідно підкреслити загальновідому істину, що уряд може витрачати або інвестувати тільки те, що він забирає у своїх громадян, і що додаткові витрати та інвестиції уряду обмежують витрати та інвестиції громадян в тій же мірі. (Людська діяльність, глава 29, розділ 1)
- Предметом каталактики є усі ринкові явища зі своїм корінням, відгалуженням і наслідками. Люди, які торгують на ринку, спонукаються не тільки бажанням отримти їжу, дах і сексуальну насолоду, але й багатьма ідеалістичними мотивами. Вони роблять вибір між різними альтернативними варіантами, не важливо, чи вони класифікуються як матеріальні, чи ідеальні. На реальній шкалі цінності матеріальні і ідеальні речі хаотично змішані. Навіть якщо б було можливо провести чітку межу між матеріальними і нематеріальними інтересами, необхідно розуміти, що кожна конкретна дія або спрямована на реалізацію й матеріальних, й ідеальних цілей, або є результатом вибору між матеріальним та ідеальним.
- Дорога до великих звершень завжди повинна вести через рішення часткових завдань.
- По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки.
- Нацисти відкидають марксизм не тому, що він націлений на побудову соціалізму, а тому, що, за їхніми словами, він орієнтований на інтернаціоналізм. Так само багато християнських авторів відкидають більшовизм тільки тому, що він проводить антихристиянську політику. ("Всемогутня держава")
- Основна шкода ... полягає у віддаленні економічної теорії від аналізу реальності. Більшість епігонів економістів-класиків бачили задачу економічної науки у вивченні не подій, які дійсно відбуваються, а лише тих сил, які деяким, не зовсім зрозумілим чином, визначили виникнення реальних подій. За їхньою думкою, економічна наука не ставить насправді за мету пояснити процес формування ринкових цін, а намагається описувати невизначену взаємодію різноманітних факторів, які відіграют роль у ціноутворенні. По суті, вона вивчає не живих людей, а так звану "людину економічну", фантома, який має дуже мало спільного з реальними людьми. "Первинні основи економічної науки: Есе методу" (The Ultimate Foundation of Economic Science: An Essay on Method, 1962)
- «Прагнення до свободи є одним із основних принципів суспільства. Життя людини неможливе без боротьби за свободу — свободу висловлювати свої думки, обговорювати свої погляди, об'єднуватися в групи та партії, голосувати за улюблених представників, обирати і змінювати уряд. Організовувати своє суспільне і економічне життя так, як хочеться індивіду, — до тих пір, поки це не порушує миру. Насолоджуватися свободою — означає займатися тим, що подобається. Отримувати роботу, яку людина вважає гідною для себе, вільно купувати і продавати результати своєї роботи та залишати собі винагороду. Бути вільним — означає не зіштовхуватися з перешкодами та труднощами у своїх мирних економічних заняттях і прагненнях».
Теорія грошей і кредиту (1918)
[ред.]- Довгий час вважалося, що попит на гроші є величиною, яка визначається об'єктивними факторами і є незалежною від суб'єктивних міркувань. Вважалося, що попит на гроші у економічному співтоваристві визначається, з одного боку, загальною кількістю товарів, які повинні були бути оплачені протягом певного періоду, а з іншого - швидкістю обігу грошей ... Неприпустимим є починати з попиту на гроші суспільства у цілому. Індивідуалістичне економічне співтовариство - єдине співтовариство, в якому існує попит на гроші, не є економічним агентом. Воно демонструє попит на гроші тільки в тому випадку, якщо його окремі члени пред'являють попит на гроші. Попит на гроші з боку економічного співтовариства є не що інше, як сума попиту на гроші окремих економічних агентів, з яких складається супільство. Але для окремих економічних агентів неможливо використовувати формулу: загальний обсяг операцій ÷ швидкість обігу. Якщо ми хочемо скласти опис потреби людини в грошах, ми повинні почати з міркувань про те, як вона отримує і витрачає гроші.
Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна (1944)
[ред.]Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна
- «Більшість людей є нетерппимі до будь-якої критики соціально-економічних переконань, які вони розділяють. Вони не розміють, що заперечення, які висуваються, стосуються лише негідних методів й не заперечують кінцевих цілей, на досягнення яких спрямовані їхні зусилля. Вони не готові визнати можливість того, що їм буде простіше досягти своїх цілей, якщо вони будуть слідувати порадам економістів, а не зневажливо їх відкидати. Вони називають ворогом нації, раси або групи будь-кого, хто ризикне висловити щонайменшу критику на адресу їхніх улюблених заходів».
- «Етатизм предстає одразу у двох іпостасях: соціалізму і інтервенціонізму. Вони переслідували спільну ціль - безумовне підкорення індивіда державі, суспільному апарату стримування й примусу».
Людська діяльність: Трактат з економічної теорії (1949)
[ред.]Людська діяльність: Трактат з економічної теорії
- «Теорію каталактики необхідно вибудувати на твердому фундаменті загальної теорії людської діяльності - праксеології.»
- «Трансформацію учення, яке започаткували економісти класичної школи, була завершена тільки сучасною суб'єктивною економічною теорією, яка перетворила теорію ринкових цін у загальну теорію людського вибору.»
- «Вивчення власне економічних проблем не може не починатися з дослідження акту вибору; економічна теорія стала частиною, й яка на сьогоднішній день є найбільш розробленою, більш універсальної науки праксеології.»
- «Саме ідеї класичних економістів ліквідували перешкоди, які створювалися столітніми законами, звичаями та упередженнями відносно технологічних покращень й звільнили геній реформаторів і новаторів від гамівних сорочок гільдій, опіки уряду та різноманітного суспільного тиску. Саме вони знизили престиж завойовників і експроприаторів й продемонстрували користь ділової активності для суспільства. Жодний з сучасних визначних винаходів не можливо б було використати, якби ментальність докапіталістичнї епохи не була б до основини зруйнована економістами. Те, що зазвичай називають промисловою революцією, є продуктом ідеологічної революції, спричиненою вченнями економістів. Економісти розірвали старі кайдани: що є нечесним і несправедливим здолати конкурента, виробляючи товари дешевше і якісніше; не можна відмовлятися від традиційних способів виробництва; машини - зло, тому, що спричинюють безробіття; однією із задач цивільного уряду є не допускати збагачення здібних бізнесменів і захищати менш здібних від конкуренції більш здібних; обмеження свободи підприємців за допомогою державного стримування або примусу зі сторони інших громадських сил є засобом для забезпечення добробуту нації. Британська політична економія і французька фізіократія були локомотивами сучасного капіталізму. Саме вони зробили можливим розвиток прикладних природничих наук на благо широких мас.»
- «Математичні методи повинні бути відкинуті не тільки через їхню беззмістовність. Це абсолютно хибний метод, який відштовхується від помилкових передумов й приводить до помилкових висновків. Його силогізми не просто безплідні; вони відводять думку від вивчення реальних проблем і спотворюють взаємозв'язки між явищами».
- «[Статистики] прагнуть виявити економічні закони, вивчаючи економічний досвід. Вони прагнуть трансформувати економічну теорію у «кількісну» науку. Їх програма сконцентрована в гаслі Економетричного суспільства: «Наука - це вимір». Фундаментальна помилка, що міститься в цьому міркуванні [полягає в тому, що] досвід економічної історії - це завжди досвід складних явищ. Знання, яки їм повідомляється, ніколи не аналогічно знанню, яке витягується експериментатором з лабораторного експерименту. Статистика - це спосіб подачі історичних фактів, що стосуються цін та іншої необхідної інформації про людську діяльність. Вона не є економічною наукою й не може виробляти економічні теореми й теорії. Статистика цін є економічною історією. Розуміння того, що ceteris paribus збільшення попиту має призвести до підвищення цін, отримано не на основі досвіду. Ніхто й ніколи не був і не буде в змозі спостерігати зміну однієї ринкової змінної ceteris paribus. Ніякої кількісної економічної науки не існує. Всі економічні величини, які нам відомі, є даними економічної історії».
