Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна

Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна

Стаття у Вікіпедії

«Всемогутній уряд: сходження тотальної держави і тотальна війна» (англ. Omnipotent Government: The Rise of Total State and Total War) — книга Людвіга фон Мізеса, опублікована у 1944 році. У книзі представлено критику політичних, соціальних та економічнх ідеологій, які визначили історію Західної Європи і США впродовж останніх 200 років. Автор детально аналізує, як у специфічних історичних і географічних умовах у Німеччині ці ідеології (етатизм і націоналізм) породили прагнення до автаркії і завоювань, ставши причиною Другої світової війни. Мізес першим показав, що нацизм і фашизм представляють собою тоталітарні колективістичні системи, маючи набагато більшого з комунізмом, аніж з капіталізмом вільного ринку. Більше того, вони є логічним наслідком неприборканого етатизму і мілітаризму дофашистських суспільтсв. У просоченій марксизмом інтелектуальній атмосфері 1940-х років встановлений Мізесом зв'язок фашизму з марсксистським соціалізмом став справжнім шоком.

Вступ

• Націоналізм намагається забезпечити добробут для усього народу або окремих груп громадян за рахунок заподіяння шкоди іноземцям. Найбільш відомий метод сучасного націоналізму — дискримінація іноземців у сфері економіки.
  
• У світі вільної торгівлі і демократії немає стимулів для війн і завойювань.
  
• Термін etatism (від фр. etat — держава) здається мені більш вдалим, ніж statism (від англ. state — держава — прим. перекл.). Він ясно відображує той факт, що ідеологія етатизму виникла не у англосаксонському світі й була засвоєна ним лише згодом.
  
• Захист доктрини за допомогою поліції, погрозі і насильства — свідчення її внутрішньої слабкості. Навіть якщо б ми не мали інших методів оцінки нацистських доктрин, достатнім доказом слугував би один-єдиний факт того, що вони потребують заступництва гестапо.
  
• Ідеали лівих повністю втілено у Радянській Росії, Тут володарює пролетаріат й марксизм є пануючим вченням.
  
• Нехай приклад Німеччини стане застереженням для усіх. Німецька Kultur була приречена у той день 1870 р., коли один з найбільш видатних німецьких вчених — Еміль Дюбуа-Реймон — зміг публічно похвалитися, не зустрівши ніяких заперечень, що Берлінський університет слугує «інтелектуальним охоронцем дома Гогенцоллернів». Там, де університети стають охоронцями, а вчені прагнуть зайняти своє місце на «науковому фронті», вже широко відкриті двері для варварства. Марними є надії перемогти тоталітаризм за допомогою тоталітарних методів. Свободу можуть завойовувати лиш люди, беззастережно віддані принципам свободи.
  
• Більшість людей є нетерппимі до будь-якої критики соціально-економічних переконань, які вони розділяють. Вони не розміють, що заперечення, які висуваються, стосуються лише негідних методів й не заперечують кінцевих цілей, на досягнення яких спрямовані їхні зусилля. Вони не готові визнати можливість того, що їм буде простіше досягти своїх цілей, якщо вони будуть слідувати порадам економістів, а не зневажливо їх відкидати. Вони називають ворогом нації, раси або групи будь-кого, хто ризикне висловити щонайменшу критику на адресу їхніх улюблених заходів.
  

ЧАСТИНА I. КРАХ ЛІБЕРАЛІЗМУ У НІМЕЧЧИНІ

Глава I. Лібералізм у Німеччині

• Було б фундаментальною помилкою вважати, що нацизм представляє собою воскресіння або продовження політики й умонастрою ancien regime або прояв «пруського духу».
  
• Жодний з німців нічого не доклав до розвитку великої системи ліберальної думки, яка трансформувала структуру суспільства й замінила владу королів й їхніх фавориток владою народу. Філософи, економісти й соціологи, які брали участь у розвитку цих ідей, говорили англійською або французькою мовою.
  

ЧАСТИНА II. НАЦІОНАЛІЗМ

Глава III. Етатизм

• Найбільш важливою подією у історії останнього століття було витіснення лібералізму етатизмом.

Етатизм предстає одразу у двох іпостасях: соціалізму і інтервенціонізму. Вони переслідували спільну ціль — безумовне підкорення індивіда державі, суспільному апарату стримування й примусу.

• За своєю сутністю держава є апаратом стримування й примусу. Характерна риса його діяльності у тому, щоб силою або погрозою застосування сили примусити людей поводити себе інакше, аніж їм того б хотілося.
  
• Найбільшою небезпекою для цивілізації є правління некомпетентних, корумпованих або підлих людей. З усіх бід, яких зазнавало людство, найбільші були спричинені дурними урядами. Держава може стати, як це часто бувало в історії, головним джерелом бід та нещастя.
  

Глава V. Спростування низки помилкових пояснень

6. Роль мітів

• На думку їхніх прихильників, соціалізм та інтервенціонізм, етатизм і націоналізм — не міти, а вчення, які намічають правильний шлях досягнення їхніх цілей. Влада цих вчень ґрунтується на твердій вірі мас, що, дотримуючись їх, вони істотно поліпшать своє матеріальне становище. Однак вчення ці некоректні; вони виходять із хибних передумов, а їхня логіка сповнена хибних силогізмів. Ті, хто бачить помилки в цих доктринах, мають рацію, називаючи їх мітами. Але доти, доки вони не зуміють переконати своїх співгромадян у неспроможності цих вчень, останні пануватимуть у громадській думці, а політики та державні діячі ними керуватимуться. Людям властиво помилятися.