Лацо Новомеський

Лацо Новомеський

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Лацо Новомеський (словац. Laco Novomeský; 1904—1976) — словацький поет, публіцист, комуністичний політик.

Цитати

• Загнало місто в кров мою пісні веселі та вогнисті,
  я по нове життя у світ ішов, як звільнений з в’язниці.

(«Ви і я» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 44)

• Навіщо
  він народивсь, якщо й на йоту
  змінити світ не має змоги?

(«Вірш» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 59)

• Я про людей скажу,
  котрі не плачуть всує,
  котрих удар судьби не повергає в шок,
  та кожен у собі своє життя будує,
  лише до вулиці — віконце й квітничок.

(«Поезія» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 52)

• Як знов почнуть читати вірші,
  як люди стануть знов людьми,
  як сплине в повінь каламутну
  сніг осені і лід зими, —
  який то жалюгідний, — скажем, —
  був час гармат, багнетів, зла,
  коли поет був непотрібний,
  душа душі — чужа була.

(«Як знов почнуть читати вірші...» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 99)

• Поете, смутку не обходь,
  послухай, як ридає ліс, —
  хай у пісенну душу й плоть
  вкоріниться печаль беріз,
  хай в тебе увійдуть жалі,
  що сплакує сумна верба,
  таж і скорбота йде з землі,
  йде з людських праоснов журба.

(«З поетики» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 129)

• Тож хоч і сталося все те, що з нами сталось, —
  як починав колись, так я почав би й знов.

(«Пошепки» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 143)

• Ми смертю живемо. Та в ній — не лиш кінець:
  є смерть, бо є життя. І мертвий лист ховає
  нової зелені в собі передчуття.

(«Реквієм» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 163–164)

Джерело

• Новомеський, Лацо. Відчинені вікна: Поезії / Переклад зі словацької; Упоряд. та передм. Дмитра Павличка. — Київ: Дніпро, 1982. — 262 с.