Лацо Новомеський

Матеріал з Вікіцитат
Лацо Новомеський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі


Лацо Новомеський (словац. Laco Novomeský; 1904—1976) — словацький поет, публіцист, комуністичний політик.

Цитати[ред.]

  • Загнало місто в кров мою пісні веселі та вогнисті,
    я по нове життя у світ ішов, як звільнений з в’язниці.
(«Ви і я» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 44)
  • Навіщо
    він народивсь, якщо й на йоту
    змінити світ не має змоги?
(«Вірш» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 59)
  • Я про людей скажу,
    котрі не плачуть всує,
    котрих удар судьби не повергає в шок,
    та кожен у собі своє життя будує,
    лише до вулиці — віконце й квітничок.
(«Поезія» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 52)
  • Як знов почнуть читати вірші,
    як люди стануть знов людьми,
    як сплине в повінь каламутну
    сніг осені і лід зими, —
    який то жалюгідний, — скажем, —
    був час гармат, багнетів, зла,
    коли поет був непотрібний,
    душа душі — чужа була.
(«Як знов почнуть читати вірші...» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 99)
  • Поете, смутку не обходь,
    послухай, як ридає ліс, —
    хай у пісенну душу й плоть
    вкоріниться печаль беріз,
    хай в тебе увійдуть жалі,
    що сплакує сумна верба,
    таж і скорбота йде з землі,
    йде з людських праоснов журба.
(«З поетики» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 129)
  • Тож хоч і сталося все те, що з нами сталось, —
    як починав колись, так я почав би й знов.
(«Пошепки» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 143)
  • Ми смертю живемо. Та в ній — не лиш кінець:
    є смерть, бо є життя. І мертвий лист ховає
    нової зелені в собі передчуття.
(«Реквієм» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 163–164)

Джерело[ред.]

  • Новомеський, Лацо. Відчинені вікна: Поезії / Переклад зі словацької; Упоряд. та передм. Дмитра Павличка. — Київ: Дніпро, 1982. — 262 с.