Ґжицький Володимир Зенонович

Ґжицький Володимир Зенонович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Зенонович Ґжицький (15 жовтня 1895, с. Острівець. — 19 грудня 1973,Львів) — український письменник, публіцист, перекладач, мемуарист. Член Спілки селянських письменників «Плуг». Брат Степана Ґжицького.

Цитати

З біографії (1927 р.)

Захоплення поезією мало не довело до зриву з гімназією, і батько насилу врятував становище. Невдала «літтворчість» з того часу припинилась аж до 17 року життя. Будучі в шостій клясі писав оповідання, які загинули під час російської інвазії 1914 року.

Війна заскочила Гжицького, коли йому було 19 років. Тоді в Галичині завмерло всяке культурне життя, в першу чергу українське і настали часи чорної реакції. У надії на прихід австрійців почав готуватись до матури (атестату зрілости), читаючи між ділом книжки, які тільки попадались під руки. Найбільше захоплювали книжки з елементом фантастики.

1918 рік приніс Галичині революцію і війну з поляками. Захоплений революцією пішов добровільцем до українського галицького війська і по розгромі української галицької армії перейшов з її рештками на Україну. У боротьбі з денікінцями попав у полон і в закритому вагоні прибув до Харкова. Посидівши два місяці у в'язниці, втік з неї і скривався до приходу Червоної Армії.

1923 року зважився видати невеличку збірку поезій «Трембітині тони». Того ж року вступив до Спілки селянських письменників «Плуг» і в альманасі «Плуг» № 1 надрукував перше оповідання «Нуждарі». Так почалася літературна праця, яка не дала ще великих наслідків, бо проходила вона лід час тих коротеньких промежутків між працею в установі і навчанням в Інституті.

Джерела

• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3