Липа Юрій Іванович

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Юрій Липа)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Липа
Юрій Липа.jpg
Портрет Юрія Липи в молоді роки
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Information icon.svg Цей термін має також інші значення. Див. Липа (значення)

Ю́рій Іва́нович Ли́па (*5 травня 1900 — †20 серпня 1944) — громадський діяч, письменник, поет, публіцист, автор української геополітичної концепції, ідеолог українського націоналізму.

Цитати[ред.]

Поезія[ред.]

  • Ось лиця всіх до Тебе, Боже,
    Звертаються в молитві й ждуть;
    Ти вивів нас на роздорожжя,
    Щоб ми пізнали праву путь.
(«В покорі просять покоління...» // Поезія. — С. 15)
  • Все буде відомо — даремно ховаєш нужденність
    Бажань похітливих, думок без сумління і стра́хи.
    Все станеться явним, — даремно втікаєш від себе
    У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.
(Простовіч // Поезія. — С. 19)
  • Коли прийшла пора і ти дозрів
    У муках днів, у боротьбі з собою,
    Як образ берегів в імлі, на морі, —
    В одній хвилині з'явиться тобі
    Твоє призначення і зміст.
(Призначення // Поезія. — С. 21)
  • Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
    І тьма — густіша. Боже, в далечінь
    Відходять бла́га й сили помічні, —
    Безпомічному поможи мені!
(І прийде час // Поезія. — С. 24)
  • Радосте моя синьоока,
    Моя радосте мила,
    Як зоря, що високо
    Наді мною спинилась.
(До панни Є. К. // Поезія. — С. 87)
  • Спалитися в безупиннім
    Життю, що в іскрах пливе,
    В неопалимій купині,
    Що родить вічно нове.
(Три брати // Поезія. — С. 91)

Інші цитати[ред.]

  • Вони прийдуть до тебе, вступлять до твоєї хати, обіцятимуть тобі різні вольності, і одного тобі не дадуть — право самостійно володіти твоєю землею, великою Україною. А пізнаєш ти їх лише по тому, що вони будуть говорити до тебе не твоєю, а московською мовою.
  • «Ідуть ряди, гримлять ряди й купаються в крові, гартуються в огні. Вогонь і кров, життя та воля, або смерть палахкотить у їх грудях…Чуєш крик — Зіг хайль! Хайль! Зіг хайль!» («Українська доба», Львів,1934 р.)
  • Щоб мати авторитет — треба мати силу!
  • Українські герої — це висловники туги і праці багатьох поколінь.
  • Будь приготовлений до власної історії!
  • Найвищий вислів влади — це отаман, коли ж він є й господарем душ, — це батько.
  • Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
  • Ми — нація, сузір'я мільйонів, ми — серце воль, ми — буйна кузня сили.
  • Добре виконувати та добре наказувати — однаково важне в обличчі справи. Хто не вміє одного — не вміє й другого.
  • Це ж така нормальна річ — визначати свій край за середину світу.
  • Свій світ — мірило, критерій для інших світів.
  • Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.
  • Власна раса є джерелом, і мірилом, і правом.
  • Ви чуєте ці кулі, це народ промовляє.
  • Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
  • Для українців найголовніший меридіан світу — це той, що проходить через Україну.
  • Кожен народ складається із щоденних виявів активності і мовчазності.
  • Нема ніяких так званих об'єктивних перешкод до вивищення і утвердження нового великого народу, який мав поразку.
  • Вся історія людства — це боротьба держав віри з державами сумніву — в ім'я перемоги віри.
  • Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?
  • Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих — ось що є найважливіше в окресленні слова «нація».
  • Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.
  • В обличчі Держави людина має таку вартість, яку має ідея, висловлена в ній.
  • Мало мати догідні путі, ще треба мати відповідний характер, щоб використати ті путі.
  • Зв'язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
  • Єдина доцільна дорога для української одиниці до висловлення себе й розвою є лишень в українській духовності.
  • Тільки віра вища
І чеснота в будові
Вирве душу з грища
І правду — з крові.
  • Чин хвалить не людина.
  • Там, де є українці, там завжди є мистецтво.
  • Історія нашого духу і крові — то історія наших провідників, нашої еліти.
  • Хто може дати право українцям? Воно в них самих.
  • Безнадійним є бунт одиниці, що не хоче прийняти расових традицій.
  • Коли тепер існує втеча від України, то вона має характер втечі в хаос, в істерію одиниць.
  • Велика ціль — річ більша від людини.
  • Каже кров: з'єднаю! Каже любов: пробачу! Каже віра: веду!
  • В серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна, заселена постатями і почуваннями.
  • Все, що рідне, то — рідне, вороже — ворожим зостане, йди без вагань і без схибу і вдар там, де треба.
  • Большевизм не розпочав нічого, чого б не провадив або не пробував впровадити царизм.
  • Єсть тільки довічна боротьба за власне «я» і «Я» моєї раси…
  • Слинна перспектива — «з ворогом по правді жить».
  • Ім'я будуччини — чин, хто спинився — той служить тьмі, хто в поході — звитяжить він.
  • А що ж є більше понад віру?
  • Пам'ятай, коли треба, шапку здійми, коли треба, дукатом дзенькни, а коли, то й на шаблю гостру зоприся.
  • Найсолодшою смертю є смерть за Отчизну. Вона ж дає зміст життя.
  • Доцільне господарювання кров'ю — це є перша прикмета державності…
  • Людину визволити — велика річ, нарід — свята!
  • Втеча від суспільного життя — це зменшення себе.
  • Місія письменника в суспільстві — провідництво.
  • Все є доцільне, що служить силі українського організму.
  • Тільки доцільність фізичного збереження раси може бути підставою розуміння державності.
  • Мова ніколи не створиться бюрократією.
  • Погляд зсередини свого національного «Я» — це єдиний шлях, яким можна вискочити з провінційності.
  • Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви, як столиці російської наддержави.
  • Сила є аргументом, але змістом України є справедливість.
  • Шукай у власних глибинах.
  • Вигнанцем може себе почувати українець і в самім осередку України.
  • Провідник — це той, хто узнає в кожному зі своїх підвладних «дитину», «сина».
  • Брат ворога — не брат є козакові.
  • Найважливіші здобутки людства зростали й зростатимуть в українській расі.
  • Одне святе є в світі — кров людей хоробрих,
  • Одні живуть могили — вірних Батьківщині!

Джерела[ред.]