Щурат Василь Григорович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щурат Василь Григорович
Schurat.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Васи́ль Григо́рович Щурат (*24 серпня 1871, Вислобоки — †27 квітня 1948, Львів) — український педагог, літературознавець, поет і перекладач.

Цитати[ред.]

  • Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста,
Рам'ям обвинись щосила,
Красуне, сміхуне пуста.
Я в душу красуні не вірю,
Я вірю в красуні уста!
(«Про душу не мов мені, мила…»)


  • Вечірній час — чудовий час:
Рожевий світ на небі згас,
А таємничий сумерк ляг
На горах, борах і полях.
(«Вечірній час»)


  • Вийду я в поле. Може ще вбита
Мрія воскресне! Йду над ручай.
Тихо дрімає сірий лан жита,
Річка так тихо шепче, спить гай.
(«Вийду я в поле…»)


  •  

Тоді то, зараз при першій зустрічі з Драгомановим, вийшла в нас постанова видавати при найблизшій спромозі у Львові літературно-науковий журнал, що мав зватися «Живе слово», а опісля був названий «Житєм і словом». Серед міркувань, чим би малося заповнити журнал у першім році, Франко згадав про мій переклад «Пісні про Роланда», але був тої гадки, що можна було б його почати друкувати щойно в дальших книжках журнала, як менше актуальну річ. Та Драгоманов, почувши, що переклад готов, рішучо заявився за тим, щоб друкувати його зараз[1]. — Передмова перекладача до «Пісні про Роланда», Львів, 1918

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • І. С. Гриценко, В. А. Короткий. Михайло Драгоманов у спогадах. — Київ: 2012. — 312 с. — ISBN 978-966-0606-29-6


Bookmark-new.svg