Шашкевич Маркіян Семенович
Зовнішній вигляд
Маркіян Шашкевич | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Маркіян Шашкевич (1811 — 1843) — український письменник.
Цитати
[ред.]- В нім [язику, мові] являється душа народу і степінь його просвічення, глибина або міль його мислей[1].
- Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?
- («Туга за милою»)
- Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє, —
Разом к світлу, други жваві!
- Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
- («Підлисє»)
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
Вирве ми серденько.
- («Розпука»)
Примітки
[ред.]- ↑ Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 12