Чорнобильська молитва
«Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» — книга білоруської журналістки і письменниці, лауреата Нобелівської премії з літератури, Світлани Алексієвич, присвячена аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
Цитати з книги
[ред.]Вийшов вранці в сад, чогось не вистачає, якогось знайомого звуку. Жодної бджоли... Не чутно жодної бджоли! Жодної! Що? Що таке? І на другий день вони не вилетіли. І на третій... Потім нам повідомили, що на атомній — аварія, а вона поруч. Але довго ми нічого не знали. Бджоли знали, а ми ні. Тепер, якщо що, буду на них дивитися. На їхнє життя. |
|||||
Вышел утром в сад, чего-то не хватает, какого-то знакомого звука. Ни одной пчелы… Не слышно ни одной пчелы! Ни одной! Что? Что такое? И на второй день они не вылетели. И на третий… Потом нам сообщили, что на атомной — авария, а она рядом. Но долго мы ничего не знали. Пчелы знали, а мы нет. Теперь, если что, буду на них смотреть. На их жизнь.[1] |
А про Чорнобиль хотіли б забути, тому що свідомість перед ним капітулювала. Катастрофа свідомості. Світ наших уявлень і цінностей підірваний. Якби ми перемогли Чорнобиль або зрозуміли до кінця, то думали і писали б про нього більше. А так живемо в одному світі, а свідомість існує в іншому. Реальність вислизає, не вміщається в людині. |
|||||
А о Чернобыле хотели бы забыть, потому что сознание перед ним капитулировало. Катастрофа сознания. Мир наших представлений и ценностей взорван. Если бы мы победили Чернобыль или поняли до конца, то думали и писали бы о нем больше. А так живём в одном мире, а сознание существует в другом. Реальность ускользает, не вмещается в человека.[1] |
Ми... Я говорю про всіх нас... Ми Чорнобиль не забули, ми його не зрозуміли. Що дикуни могли зрозуміти в блискавці? |
|||||
Мы… Я говорю о всех нас… Мы Чернобыль не забыли, мы его не поняли. Что дикари могли понять в молнии?[1] |
Після Чорнобиля... На виставці дитячих малюнків: ходить по чорному весняному полю лелека... І підпис: «Лелеці ніхто нічого не сказав». Це — мої почуття тоді. |
|||||
После Чернобыля… На выставке детских рисунков: ходит по чёрному весеннему полю аист… И подпись: «Аисту никто ничего не сказал». Это – мои чувства тогда.[1] |
Я вам анекдот розповім... Указ уряду про пільги чорнобильцям... Тому, хто проживає в двадцяти кілометрах від станції, до прізвища додається приставка «фон». Ті, хто в десяти кілометрах, вони вже — Ваша світлість. А ті, хто біля станції вижили — Ваше сіятельство. Ну, ось і живемо, Ваша світлість... Ха-ха... |
|||||
Я вам анекдот расскажу… Указ правительства о льготах чернобыльцам… Тому, кто проживает в двадцати километрах от станции, к фамилии добавляется приставка «фон». Те, кто в десяти километрах, они уже — Ваша светлость. А те, кто возле станции выжили — Ваше сиятельство. Ну, вот и живём, Ваша светлость… Ха-ха…[1] |
Повернувся додому. Все з себе зняв, весь одяг, в якому там був, і викинув у сміттєпровід. А пілотку подарував синові. Дуже він просив. Носив, не знімаючи. Через два роки йому поставили діагноз — пухлина мозку. |
|||||
Возвратился домой. Все с себя снял, всю одежду, в которой там был, и выбросил в мусоропровод. А пилотку подарил сыну. Очень он просил. Носил, не снимая. Через два года ему поставили диагноз – опухоль мозга.[1] |
Як то кажуть, на атом з лопатою. Двадцять перше століття… |
|||||
Как говорится, на атом с лопатой. Двадцать первый век…[1] |
В екстремальній ситуації людина по суті зовсім не та людина, про яку пишуть книги. Все навпаки. Людина — не герой. Всі ми — продавці апокаліпсису. |
|||||
В экстремальной ситуации человек по сути совсем не тот человек, о котором пишут книги. Всё наоборот. Человек – не герой. Все мы – продавцы апокалипсиса.[1] |
Чернобыль открыл бездну, что-то такое, что дальше Колымы, Освенцима, Холокоста. Человек с топором и луком, или человек с гранатомётом и газовыми камерами не мог убить всех. Но человек с атомом…[1] |
Це не реактор вибухнув, а вся колишня система цінностей. |
|||||
Это не реактор взорвался, а вся прежняя система ценностей.[1] |
Примітки
[ред.]
