Філіппа Перрі

Філіппа Перрі

Стаття у Вікіпедії

Філіппа Перрі — британська психотерапевтка і авторка.

Цитати

З книги «Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку (а ваші діти радітимуть, якщо і ви це зробите)»

Коли ви реагуєте на свою дитину гнівом або іншою надмірною емоцією, що означає: у такий спосіб ви навчені захищатися від почуттів, пережитих у її віці. Позасвідомо поведінка загрожує пробудити ваші колишні почуття розпачу, туги, самотності, ревнощів або невпевненості. Тож ви позасвідомо обираєте легший варіант: замість поспівчувати дитині в тому, що вона переживає, починаєте гніватися, виявляти невдоволення або панікувати.

…коли вдавати, що ми, дорослі, ніколи не помиляємося, наслідком буде те, що дитина надміру прислухатиметься не лише до того, що кажете ви, а й до того, що може сказати хто завгодно. І це зробить її надто довірливою, а відомо, що не всі дбатимуть про її інтереси. Інстинкти — важливий складник упевненості в собі, здібностей та інтелекту, тож краще не ламати й не викривляти їх.

Як ми сприймаємо себе й скільки відповідальності беремо за свою реакцію на наших дітей, є ключовими аспектами виховання, що їх занадто часто випускаємо з поля зору. Адже набагато легше зосередитися на дітях та їхній поведінці, ніж проаналізувати, як вони впливають на нас, а потім — як ми й собі впливаємо на них. І не лише наша реакція на дітей формує їхні індивідуальні риси та вдачу, а й те, що вони спостерігають і відчувають у своєму оточенні.

Родинні стосунки мають важливий вплив на те, як розвиватиметься особистість і чи буде душевно здоровою дитина. Діти індивідуальні, але вони також є частиною цілісної системи. Окрім близьких родинних взаємин до дитячого всесвіту входить також школа, друзі й культура в широкому вимірі. Розумно буде придивитися до цього всесвіту й зробити все, щоб він став найкращим можливим оточенням для вас і вашої дитини. Воно не має бути ідеальним — ідеального не існує.

Навіть якщо ви живете нарізно з батьком/матір’ю дитини, важливо говорити про них шанобливо, уміти цінувати їхні сильні сторони й не завжди наголошувати на їхніх вадах. Знаю, декому це може здатися неможливим, особливо після тяжкого розлучення. Певно, буде легше, якщо я скажу вам, наскільки це важливо для дитини: вона бачить себе членом родини та невіддільною частиною кожного з вас. Якщо про одного з партнерів, що привели її на світ, часто кажуть як про «погану» людину, дитина нерідко засвоює це так, що починає й себе вважати «поганою».

Немовля — це суцільне почуття, клубок почуттів, якщо хочете. Ми не завжди розуміємо все, що вони відчувають, іноді нам доводиться довго втішати їх, перш ніж вони вгамуються, але саме такими сумлінними проявами любові ви закладаєте підґрунтя майбутнього емоційного здоров’я дитини. Якщо в перші кілька років сприймати її почуття серйозно, вона затямить, що коли щось і погано, то ситуація все одно зміниться на краще, особливо якщо можна поділитися переживаннями з тим, хто співчуватиме.

Пам’ятаймо: всі батьки помиляються, але примирення з дитиною, визнання батьками своїх помилок важить більше, ніж самі помилки. Тож якщо ви гадали, що найкращий метод для покращення самопочуття вашої дитини — удавати, ніби не помічаєте, коли вона сердита чи нещасна, змініть свою тактику. Зреагуйте на неї інакше, щоб вона зрозуміла, що її бачать і чують.

Батьки схильні вважати за очевидне: те, що зробило б щасливими їх, ощасливить і їхніх дітей, Але так буває не завжди, як ви, напевно, й самі вже помітили. Якщо вашій дитині здається, що вона нещаслива, ви можете сприйняти це як особисту поразку й замість того щоб відчути те, що сказала дитина, спробуєте, як колись і мій батько, насварити її, щоб вона визнала себе щасливою.

Неабияк бажаючи своїм дітям щастя, ми іноді відштовхуємо їх, коли вони сердяться або сумують. Утім, заради доброго психічного здоров’я діти повинні прийняти свої емоції, навчитися прийнятних способів виражати будь-які почуття. Те саме стосується й дорослих. Тому важливо приймати власні почуття, а не заперечувати їх, і так само важливо приймати наших дітей з усім, що вони відчувають. Допомагаючи дитині виражати почуття словами (або малюнками), ми допомагаємо пережити їх, а також знайти прийнятні способи розповісти про те, що вона відчуває.

Найкраще, що ми можемо зробити як майбутні батьки і просто як батьки, — це бачити перспективу. Під цим маю на увазі, що треба від самого початку дивитися на немовлят, дітей і підлітків не як на тягар, який треба годувати, вмивати чи ще якось обслуговувати, а як на людей, з котрими ми матимемо стосунки все життя. Це дає нам найкращий шанс налагодити з ними теплі та надійні зв’язки.

Неможливо нормально розвиватися в ізоляції. Людям потрібні інші люди.

Перший досвід чого б то не було формує найглибше враження.

Для дитини краще, коли її батьки щасливі, а не приносять себе в жертву.

Про себе

	Як мої друзі могли описати мене трьома словами? "О, Боже її". Власне кажучи, я не хочу говорити за інших людей.
	If my friends could describe me in three words? “Oh God her”. Actually, I make a point of not speaking for other people.

	Я розслаблююся, дивлячись телевізор. Багато людей, коли їх запитують про свої захоплення, говорять про в'язання, садівництво та уроки співу, але більшість мого дозвілля, коли я не спілкуюся чи не пишу у твіттері, дивлюся телевізор - і мені це подобається.
	I unwind by watching television. A lot of people, when asked about their hobbies, talk about the knitting, the gardening and the singing lessons, but most of my leisure, when not socialising or tweeting, is watching telly - and I love it.

	Я не завжди уникаю зволікання. Зволікання дає простір для появи ідей.
	I don'’t always avoid procrastinating. Procrastination gives you space for ideas to appear.

Посилання

• Philippa_Perry (@Philippa_Perry) _ Twitter