Філатов Володимир Петрович

Матеріал з Вікіцитат
Філатов Володимир Петрович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Петрович Філатов (рос. Владимир Петрович Филатов; 1875–1956) — російський та радянський художник, поет, мемуарист, вчений, офтальмолог. Дійсний член АН УРСР та АМН СРСР. Герой Соціалістичної Праці, кавалер чотирьох орденів Леніна, ордену Трудового Червоного Прапора та ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, лауреат Сталінської премії. За весь період його життя ним написано більше 461 наукових робіт і монографій.

Поезія[ред.]

Прощавай, Земле! настав час
Мені змінити звичний шлях!
І тіла тяжкий тягар
З душі змучено струсити.
Не пом'яну тебе я лихом,
Мені давала ти багато раз
Дні проводити в притулку тихім
Під голос грому, у бурі час.
Знав я мить натхнення,
За істину переможний бій,
Часом — молитву умиління
І творчості порив святий

Інші цитати[ред.]

  •  

Усякий розвиток загальних основних принципів медицини повинен позначатися на прогресі кожної з її приватних дисциплін і навпаки — успіхи кожної спеціальності повинні позначатися на русі вперед всієї медицини. Я буду задоволений, якщо тканинна терапія з її гіпотезою зробить вплив на розвиток тих чи інших сторін медицини, яка, як і живий організм, за своєю суттю неподільна.»

 

Всякое развитие общих основных принципов медицины должно сказываться на прогрессе каждой из ее частных дисциплин и наоборот - успехи каждой специальности должны сказываться на движении вперед всей медицины. Я буду удовлетворен, если тканевая терапия с ее гипотезой окажет влияние на развитие тех или иных сторон медицины, которая, как и живой орган изм, по своей сути неделима

  •  

Я нерідко замислююся над питанням про те, чому життя моє таке довге. Ймовірно мені потрібно ще попрацювати на землі або над наукою, або над самим собою. Думаю, що швидше — останнє. Але це для мене важче, ніж наука. Мій душевний стан можна охарактеризувати словами сотника: вірю, Господи, поможи моєму невірству! І я погано вмію перевиховувати самого себе, своє тіло земне, а воно і в мої роки все ще піддається спокусам та грішним бажанням. Звідси і моє вічне невдоволення собою. Нерідко прошу Господа про зцілення і часто перебуваю в зневірі, повертаючись на старі навички. Наукова творчість у мене залишається, але хіба воно врятує мене, якщо я не буду очищений душевно! — Лист до Архієпископа Луки (Войно-Ясеницького)

  •  

Не клініка для лабораторій, а лабораторії для клініки!

 

Не клиника для лабораторий, а лаборатории для клиники

  • Кожна людина повинна бачити сонце!
  •  

Я вже кілька років проповідую гасло — треба пам'ятати, що медицина є наука, заснована, перш за все на спостереження. Кожна хвора людина є матеріал, з якого можна почерпнути багато даних, яких не знайти ні в пробірці, ні в кролику. Згадаймо, що різні терапевтичні впливи, які супроводжуються належним наглядом за хворим, є свого роду експериментом, спрямованим звичайно, для блага самого пацієнта, що дає цінний науковий матеріал

 

Я уже несколько лет проповедую лозунг - надо помнить, что медицина есть наука, основанная, прежде всего на наблюдении. Каждый больной человек есть материал, из которого можно почерпнуть много данных, которых не найти ни в пробирке, ни в кролике. Вспомним, что различные терапевтические воздействия, сопровождающиеся надлежащим наблюдением за больным, являются своего рода экспериментом, направленным конечно, для блага самого пациента, дающим ценный научный материал

  •  

Я не вчений, я винахідник.

 

Я не ученый, я изобретатель.

Джерела[ред.]