Казки тисяча й однієї ночі (арабською мовою: كتاب ألف ليلة وليلة; перською мовою: هزار و یک شب) — збірка оповідань, що зібрали за багато сторіч різні автори, перекладачі й учені багатьох країн. Ці збірки розповідей беруть своє коріння від народів стародавньої Аравії та Ємену, стародавньої Індії, Персії, стародавнього Єгипту, Межиріччя, Сирії, із середньовічних арабських народних історій.
Адже говориться ж: нічиє тіло не вільне від заздрості, і сказано: несправедливість таїться в серці; сила її проявляє, а слабкість приховує.[1]
Для всього є хитрість, крім смерті, — все можна виправити, крім зіпсованої суті, і все можна відобразити, крім долі.[1] — «Розповідь про лисицю і вовка»
Поспішай створити добро, коли тільки владний ти,
Не всяка адже буде мить на добре владний ти.[1]
Покинь свою країну, щоб успіх знайти,
П'ять безсумнівних благ ти знайдеш в дорозі:
Турботи і дохід, неуважність і знання,
І співрозмовника, з ким час провести.
Нехай говорять тобі, що чекають в шляху негаразди,
Що важко біль розлук і смуток перенести:
Не забувай, що життя серед заздрості і злоби
Куди страшніше, ніж смерть, від якої не піти.[1] — Казка про Абу-Кіра і Абу-Сіра
Не вір обіцянкам дружин і дів,
Їх легким запевнянням,
Адже їх достаток чи гнів
Підвладні жаданням.
Під їх любов'ю показною
Ховається зрада,
Цінуй їх малою ціною
І бережися їх полону.
Адже диявол, жінкою граючи,
Адама видворив з раю.[1] — «Розповідь про царя Шахріяра і його брата»
Якщо в мові друга щось ранить слух,
Напевно, тобі не потрібен цей друг.[1] — «Розповідь наглядача»
Є три речі кращі трьох інших: день смерті краще дня народження, живий пес краще мертвого лева і могила краще бідності.[1] — «Казка про Синдбада-мореплавця». Розповідь про першу подорож.
Обман властивий будь-якій істоті.
Він властивий навіть царственому леву. Життя-колесо, чий двигун-обман,
Обертання життя хіба я перерву?
Зривай плоди, а якщо немає плодів,
Не скаржся! Суху їж траву![1] — «Розповідь про лисицю і вовка»
Слухай терпляче того, хто до тебе говорить, і не намагайся його перебивати. Жодна розмова не починається з відповідей[2].
Потерпи, о царе часу, слідом терпінню завжди йде благо.[1] — «Розповідь про Хасіба і царицю змій»
Той, хто вичікує і зволікає, досягає здійснення надії і отримує те, чого бажає, а тому, хто поспішає, дістається каяття.[1] — «Розповідь про царевича і сім візирів». Шоста розповідь невільниці.
Хто не думає про наслідки, тому доля не друг і не в безпеці він від загибелі.[1] — «Розповідь про лисицю і вовка»
