Литвиненко Таїсія Йосипівна

Литвиненко Таїсія Йосипівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Таїсія Йосипівна Литвиненко (10 лютого 1935, Погреби, Київська область, Українська СРР) — артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Народна артистка Української РСР (1988).

Цитати

«Виявляється, що моя родина прийшла із Литви, тому ми — Литвиненки і блакитноокі. То тільки я зеленоока. Мій молодший брат Володя народився блакитнооким з білим волоссячком (я тоді була на І курсі інституту). Дід стояв над ним і казав: «Хоч один народився справжнім Литвиненком». Виявляється, ще у ХІV столітті литовський князь Василь приїхав до Чернігова і заснував наше село Погреби. У нашого села навіть був прапор і герб. Дід Кирило розповідав, що його велику родину постійно розкуркулювали, бо вони були дуже працелюбні, а тому й мали статки. Мого тата з дитинства називали Йосипом Кириловичем і на «ви». Моя мама була останньою дитиною. Після неї бабуся народила ще одну дитину, але в той час була велика повінь — вони з немовлям у холодній воді застудилися і померли. Мамі було тоді лише два роки. Відразу з’явилася мачуха — баба Параска, стара діва, дітей у неї не було. І мою маму Улю вже у два роки поставили полоти моркву: пояснювали, де морква, а де бур’яни… Хоча баба Параска була дуже доброю — така величезна двометрова тітка. Наша родина була дуже співоча. На храмове свято — 28 серпня, Першої Пречистої, — ходили від хати до хати, співали. Тоді я вперше відчула, що маю голос і теж хочу співати». — про походження роду в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року)

«Так мене назвав тато. Він навчався у Вінницькому зооветеринарному інституті і якось вилікував монастирську корову. У тому монастирі була ігуменя Таїсія, яка й покликала мого батька до хворої корови. Коли ігуменя дякувала йому, тато сказав, що поспішає додому, бо в нього народилася дочка. Ігуменя й каже: «Назвіть її Таїсія — це дуже благородне ім’я». Тато так і зробив. А коли я знялася у фільмі «Назар Стодоля», мене усі почали називати Галею.». — про своє власне ім'я в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року)

«Я тоді уже працювала у Запорізькому театрі, але приїхала до Києва, бо треба було лікувати сина Юрка, який захворів. На вулиці мене зустрів Віктор Іванов, який саме починав зйомки цього фільму, і накинувся із питаннями, куди я пропала, адже він мене всюди шукав. Сказав, аби я обрала собі будь-яку роль у майбутньому фільмі «За двома зайцями», навіть роль Проні Прокопівни. Я сказала: «Хочу Химку!». Мені, до слова, ніхто не вірив, що Іванов пропонував мені роль Проні, аж поки не вийшли спогади Маргарити Криніциної, яка зіграла цю роль, де вона згадувала і процес зйомок, і те, як її ображав режисер, адже не хотів її знімати. Ми з Наталею Наум, яка зіграла Галю, були ще молодими, а Криніциній було уже далеко за 30, а мали б бути усі однолітки по сценарію.». — про те, як ви потрапили до фільму «За двома зайцями» в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року)

«Сумський — це взагалі цікава історія. Він мені завжди сниться у день або переддень своєї смерті. А у ніч, коли він помирав, мені приснилося, що я пишу листа його дружині Галі Опанасенко і прошу, аби вона не ревнувала мене до Сумського, адже ми не мали дуже близьких стосунків. У нас з ним був великий духовний зв’язок. Він мені сподобався, коли на одному вечорі в інституті співав пісню на музику Шуберта. У нас зі Славою в інституті були дуже чисті платонічні стосунки, ми навіть не цілувалися, але ходили разом у театри, на концерти у філармонію. Він писав мені листи, записки і називав мене «моя тайна»… Але сталося так, що він одружився із Галею Опанасенко. Я навіть іноді жартую, коли зустрічаюся з Наталею і Олею Сумськими, що вони могли б бути моїми доньками… Я ж вийшла заміж за Володю Ткаченка». — про романтичні стосунки з актором В’ячеславом Сумським (батьком Наталі та Ольги Сумських) в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року)

«Чоловіка собі треба виховати. І тільки ласкою. Навіть двоє моїх синів, які дуже різні за характерами, але їх єднає одна спільна риса — доброта, бо бачили тільки добре й лагідне ставлення до себе. У стосунках з чоловіками потрібно підключати розум, а не лише слухатися серця. Треба розуміти, що чоловікові треба. Часто уступати йому, щоб потім вилізти на шию. Інколи спостерігаю, як якась матуся іде по дорозі, тягне за собою дитину, б'є її. Так і хочеться спинити цю жінку і сказати: «Хіба дитина винна, що ви сьогодні не переспали з мужем?». А моя баба Вірка колись казала: «Знаєш, Тасічко, з чоловіком треба спати на одній подушці, бо як посваришся, то ліжко помирить. А як взяла подушку і пішла в іншу кімнату, то вранці встали обоє ще більше злі». Моя баба Вірка вийшла заміж за діда Кирила, не кохаючи його. Вона дуже любила його молодшого брата Зінька, але батьки веліли Кирилові розбити цю любов, щоб одружити вісімнадцятирічного Зінька з багатою дівчиною. А мій дід Кирило потаємно любив бабу Вірку і одружився з нею. Я колись навіть хотіла написати книгу спогадів «Бабина корсетка»». — про секрет багаторічної вірності і любові до Федора Стригуна в інтерв'ю газеті "Високий Замок" [https://wz.lviv.ua/interview/130289-taisiia-lytvynenko-u-komedii-za-dvoma-zaitsiamy-zihrala-khymku-khocha-proponuvaly-rol-proni-prokopivny Таїсія Литвиненко: «У комедії «За двома зайцями» зіграла Химку, хоча пропонували роль Проні Прокопівни» (9 лютого 2015 року)

«У 1979-му Іван Миколайчук запросив мене у фільм «Вави­лон ХХ» на роль Прісі. Якось Іван Миколайчук покликав Стригуна подивитися кінопроби. Сцена з Лесем Сердюком. На екрані — клуня. Глянула наліво-направо — і в клуню. Потім Лесь Сердюк озирнувся — і теж у клуню… «Я дивився на екран і відчував, що закипаю», — розповідав потім Стригун. За якийсь час з клу­ні виходжу я, поправляю спід­ничку, за мною — Лесь і підтягує собі пояс. Мій чоловік аж вибух­нув від ревнощів…» — про те, як чоловік спочатку ревнував у інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Знялася у фільмах «Назар Стодоля» та «Григорій Сково­рода». На третьому курсі мене запросили працювати у Київ­ський драматичний театр ім. І. Франка. Заходжу влітку в теа­тральний інститут. У фойє сто­їть красивий юнак, до іспитів го­тується. Беру його за плече. «Не переживай, хлопчику! — кажу дещо зверхньо. — Ти вступиш!». Він оторопів. Потім довідуюся, що у клубі свого села Федір ди­вився фільми за моєї участі і ка­зав сільським хлопцям: «Ця ар­тистка буде моєю дружиною». Хлопці розсміялися». — про те, що із Федором Стригуном позна­йомилася, коли вже була кі­нозіркою в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«А я впевнено відповіла: «Побачимо!». Захочу вийти за­між — вийду тут і зараз. Тоді була одружена з режисером Запо­різького драматичного театру, в якому разом працювали. Чоло­вік ставився до мене зневажли­во. Часто їздив до Києва стави­ти вистави. Залишав мене саму з маленьким сином Юрасиком та його нянею. Репетиції, стаці­онарні та виїзні вистави, дити­на… Я схудла до 42 кілограмів. Була виснажена. Забувала, що я — молода і красива; що таке чоловіча увага та компліменти. Колега не витримала: «Тасічко, твоє занедбане волосся кри­чить про твій необлаштований побут». Сусідки не засуджува­ли, коли додому мене прово­джав Стригун. Поволі я віддали­лася від колишнього чоловіка. Пам’ятаю, з Юрасиком на ру­ках і клунками з Києва сім кіло­метрів йшла у село до батьків. За кілька днів дивлюсь з веран­ди: навпроти нашої хати Федір ходить. Я обімліла. Мама поба­чила його у вікні і все зрозуміла: «Он воно що! Поклич його, Та­січко, пообідати»… Весілля справили у запорізь­кій однокімнатній квартирі, яку дали Стригуну. Там не було ні газової плити, ні ванни… Гості сиділи на театральних афішах. На них написали прізвища гос­тей — хто де мав сидіти. Зі страв мали картоплю у мундирах, ква­шену капусту і помідори, які принесла няня Юрасика Поліна Кіндратівна». — про те, що колись Федір Стри­гун сказав: «Не люблю ма­леньких і чорнявих», а сама ж невеличкого зросту в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«І з посади секретаря ком­сомольської організації Запо­різького драматичного театру, в якому ми працювали, теж зня­ли. Я грала майже у кожній ви­ставі. Раптом розлучаюся з чо­ловіком-режисером і виходжу заміж за молодого красиво­го артиста Стригуна. Крім нас, розлучилося ще дві пари, зо­крема головний режисер з дру­жиною. Місто гуділо… Директор театру викликав Федора на килим: «Ось вам „бі­лий квиток“ за те, що чужу сім’ю розбили. З ним вас і Литвинен­ко жоден театр на роботу не ві­зьме». Почали писати листи у театри. Відізвався головний ре­жисер заньківчан Доміан Козач­ківський. Поїхали до Львова. Поселили нас у… кабінеті голов­ного режисера. Обіцяли за кіль­ка місяців дати квартиру, а роз­тягнулося майже на три роки…» — про те, що з чоловіком написали книгу спогадів «Житейське море» в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«У 1960-х в Київський те­атр ім. Франка на роботу за­прошували найобдарованіших акторів, а ролей їм не давали. Талановита актриса Катя Лит­виненко (моя однофамілиця) зіграла лише одну роль — Кле­опатри у п’єсі Олександра Кор­нійчука «Чому посміхаються зорі». У цьому театрі я познайоми­лася з дружиною Корнійчука — актрисою Мариною Захаренко. Вона виходила на сцену пере­важно в масовках. До речі, як і виконавиця ролі Оксани у старій версії фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки» Валентина. Піс­ля цієї ролі актрису першою в СРСР нагородили орденом Тру­дового Червоного Прапора. А в театрі мала найменшу ставку — 450 рублів. Режисер фільму Олександр Роу подарував їй рубіновий пер­стень з шістнадцятьма діаман­тами. Часи були бідні. Актри­си все шили самі: від спідньої білизни — до блузок і суконь. Пам’ятаю, сидять у кімнаті на величезному килимі, і кожна щось розкроює або шиє. Лише Валечка сидить у кутку і крутить на пальці коштовний перстень. Багато хто хотів його купити. Валя казала: «Ні за які гроші не продам, хіба що помру». Голод дошкуляв, але перстень не про­дала. Минули роки. Приїжджає у заньківчанський театр актри­са Ольга Кусенко. Дивлюсь: на її пальці — Валеччин перстень. «Валентини вже немає, — каже. — Перстень заповіла мені»». — про те, чому в 1960−1980-х роках ролі дівчат і хлопців грали соро­ка-, п’ятдесятирічні актори в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Так, це дружина Тарапунь­ки. Юрко був щедрим чо­ловіком. Бачив, що у когось нема грошей, витягне з гаман­ця сто червонців (рублів) — дає людині. За хвилю знову виймає купюри: «На тобі ще два чер­вонці». Щоб у фільмі «Штепсель женить Тарапуньку» я вигляда­ла привабливою, приніс з дому Олині сукні (подружжя тільки-но повернулося з гастролей із Гол­ландії), але жодна не підійшла мені по фігурі. Тоді Тарапунька замовив в ательє пишну зі спід­німи спідницями сукню з доро­гої і блискучої тканини. Коли фільм було знято, сукню пода­рував мені. Прем’єру кінострічки пре­зентували у Москві. Запроси­ли в ресторан. На столі лише одна страва: величезна пава, начинена овочами та фрукта­ми. Московський кінокритик вульгарно відізвався про мене. «Ета актріса тєбє дьошево до­сталась?» — спитав у Тарапунь­ки. Почувши образливі слова, Тимошенко як крикне: «Геть! Щоб духу твого тут не було!». І як дасть йому в пику!» — про Ольгу Косенко - дружину Юрія Тимо­шенка в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Було мені 26 років. Йду Києвом заклопотана. Раптом на бульварі Шевченка хтось як схопить за руку. Дивлюсь: ре­жисер Михайло Іванов. «Та­січко, золотко! Так довго вас шукаю. Знімаю „За двома зай­цями“. Вибирайте: роль Галі чи Проні?». Я подумала і як ви­палю: «Химки!». «У цій ролі вже знімається актриса, — каже. — Добре, будете ви зніматися». Режисер був незадоволе­ний актрисою Маргаритою Кри­нициною, хоча вона прекрас­но справилася з роллю Проні. «Криницина застара для цієї ролі, — бідкався Іванов. — У пансіоні всі молоденькі дівча­та, лише одна Проня — як тітка. Нав’язали мені цю актрису». На знімальному майданчику Іванов постійно з нею конфліктував. Який епізод не зіграє — йому не подобається». — про те, що глядачам найбільше запам’яталася у ролі Хим­ки в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Розхристаним. Мав надію, що отримає звання заслуже­ного артиста. Але звання при­своїли іншим акторам. Бори­сов тиждень безпробудно пив. На знімальний майданчик його привезла дружина. Знімали епі­зод, коли Проня каже: «Я дума­ла, то у вас в груді шкварчить, а то шкварчала ваша папіроска». Борисов скаже репліку — від­вернеться, ікне після перепою… Добре грав роль Голохвастова, і режисер все йому пробачав. Через образу, що не присвої­ли звання заслуженого артиста, поїхав працювати до Ленінгра­да у театр Товстоногова». — про те, яким запам’ятався Олег Борисов — Голохвастов у інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Як задумав — так і зробив! У «Вавилоні ХХ» знімалася тільки одна актриса з Москви — Люба Поліщук. Та й вона народилася в Україні. Свого часу її батьків ви­везли до Сибіру. На мою роль Прісі претендувала Ада Рогов­цева. Миколайчук мовив твер­до: «Роль гратиме Литвиненко!». Якось я назвала його Іванком. «Я не Іванко! — каже строго. — Я — Іван! Не треба применшувати мого імені. Запам’ятайте це, Та­їсіє Йосипівно!». Знімали фільм у селі Витаче­ві, за 40 кілометрів від Києва. Ні дороги, ні церкви. Пустка! Мо­лодь виїхала до міста. У селі — самі бабусі. Вони були щасливі, коли хтось з артистів у них обі­дав. Щодня після зйомок ми ве­черяли у хаті, яку купив Мико­лайчук. Бабусі приносили хто що міг: картоплю, капусту, за­крутки…» — про те, що Іванові Ми­колайчуку у фільмі «Вавилон ХХ» влада наказала знімати не лише українських, а й ро­сійських акторів, але той категорично мовив: «Ні! Зніматиму лише українських артистів!» в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Народилася я у селі Погре­бах Броварського району, на Київщині. Наш рід по татовій лі­нії походить з родини чернігів­ського князя Василя Литвина. Про це свідчить печатка Рати­бора 1514 року, знайдена у По­гребах. Мама гарно співала. У нашо­му домі місяць жив Григорій Ве­рьовка. Підбирав співаків для свого хору. Коли жінки у полі сі­дали обідати, співали. Верьов­ка заслухувався голосом моєї мами. Запросив у свій хор, але мама не поїхала. «Еге, дядьку, — мовила до Верьовки. — Заве­зете за Київ, а там — конець сві­ту»…» — про свої слова «Якби до 16 років я не пасла корів та гусей, а виросла в інтелігент­ній сім’ї, навряд чи з мене ви­йшла б гарна актриса» в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«...У педагогічному інституті рік про­вчилася на вчительку геогра­фії. Після сесії приїхала додому. Вранці назбирала на городі су­ниці-полуниці, поклала у кошик, одягнула гарну сукню, яку по­шив мені тато, сіла у вантажів­ку і поїхала до Києва. Продала на базарі ягоди, з педагогічно­го інституту забрала докумен­ти і відвезла у театральний. Про навчання в театральному інсти­туті батькам зізналася, коли у фільмі «Назар Стодоля» зняла­ся. Спочатку мама з татом були шоковані. Коли привезла фото­альбом зі зйомок, почувалися щасливими». — про те, як стала акторкою в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)

«Так і зробила. Коли наро­дився Назар, режисер затвер­див мене на роль Марії Зань­ковецької. «Дитина для мене важливіша», — сказала, і від ролі відмовилася. Якось «Ма­рію Заньковецьку» повезли на гастролі в Алма-Ату. По доро­зі автобус з артистами потра­пив в аварію. Актриса, яка грала головну роль, — у лікарні. Я тер­міново вилетіла літаком у Ка­захстан і зіграла роль Занько­вецької. Одна київська актриса заради головної ролі перервала вагітність. Цей необачний крок обернувся проти неї. Втратила дитину, чоловіка (він її покинув) і роль (режисер передумав і на роль затвердив іншу актрису). Я — щаслива. Старший син Юрко — завідувач цеху в заньків­чанському театрі, професійний телеоператор. Назар — продю­сер вокального дуету народних артисток України Галини і Лесі Тельнюк. Назар — чоловік Гали­ни Тельнюк. …Кілька ро­ків тому, на вечорі пам’яті Бог­дана Ступки у Львівській опері, київські тележурналісти зніма­ли репортаж. «Маєте можли­вість взяти інтерв’ю у Федора Стригуна — одного з найближ­чих друзів Ступки», — кажу. «Да-да?» — пробурмотіли журналісти у відповідь. Думаєте, підійшли до Стригуна? І не подумали. А життя лине хутко…» — про те, що могла б відмовити­ся від заповітної ролі заради сім’ї в інтерв’ю газеті "Високий Замок" «Хочете зберегти сім’ю — завжди будьте поруч з чоловіком» (23 лютого 2019 року)