Перейти до вмісту

Сумський В'ячеслав Гнатович

Матеріал з Вікіцитат
Сумський В'ячеслав Гнатович
Стаття у Вікіпедії

Сумський В'ячеслав Гнатович (6 вересня 1934, Верблюжка — 12 вересня 2007, Київ) — український актор. Народний артист УРСР (1981). Батько акторок Наталі та Ольги Сумських.

Цитати

[ред.]
  •  

«Мріяв стати льотчиком, і навіть уже був записаний до Кіровоградського військового училища. Але військовий комісар, почувши, як я співав на сцені, сказав: «Я тебе випишу з училища, а ти вступай до консерваторії».

До Києва я приїхав на даху поїзда. Вирішив спробувати сили одночасно в консерваторії й театральному інституті. Але потім мені сказали, що для навчання в консерваторії варто пройти річний підготовчий курс, щоб скласти іспит із сольфеджіо. Подумав-поміркував і вирішив піти до театрального. Однак запізнився на акторський факультет, а тому складав іспити на режисера. Вступав разом із майбутнім композитором Анатолієм Горчинським, хоча він був старшим і вже працював. Цікаво, що після закінчення інституту ми також разом із Горчинським потрапили до Львівського театру імені Марії Заньковецької.

Я був останнім учнем мого улюбленого педагога Хохлова і першим випускником асистента Хохлова – Олійника. Хохлов після того, як його вижили з театру імені Лесі Українки, поїхав працювати до Ленінграда. А невдовзі через рік талановитий майстер там і помер». — про дитячі мрії в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«Разом із Анатолієм Горчинським ми попрацювали 10 років. За цей час я зіграв 50 головних ролей в театрі імені Марії Заньковецької. На жаль, на певному етапі не відчув віддачі від своєї праці: і ставки не підвищували, і квартири не давали. Уявляєте, два роки ми жили з маленькою Наталкою в гримерці. Звичайно, це мене не задовільняло.
Одного чудового дня я отримав телеграму із Запорізького українського музично-драматичного театру приблизно такого змісту: «Приїжджайте, забезпечуємо 3-кімнатною квартирою, ключі на вокзалі». Беру маленьку Олю на руки, а Наталку за руку і вирушаємо до Запоріжжя. І, справді, мене не обманули: поселили в трикімнатній квартирі. Саме в Запорізькому театрі я здобув звання заслуженого артиста України. Якщо нині деякі артисти здобувають це звання за виконання двох-трьох хітових пісень, то мені для цього довелося зіграти 90 ролей у львівському і запорізькому театрах!.

 На жаль, згодом у трупі виникли конфліктні ситуації, і я був змушений обміняти свою квартиру в Запоріжжі на полтавську. У Полтавському українському музично-драматичному театрі імені Миколи Гоголя пропрацював 10 років. Із полтавцями в мене суперечок не було, а переїхали ми до Києва лише після того, як тут оселилися наші доньки». — про те, як опинився у Запоріжжі в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«Загалом – 150. Серед них – Еней («Енеїда» за Котляревським), Ярема («Гайдамаки» за Шевченком), Бєлугін («Одруження Бєлугіна» Островського), Хіггінс («Моя чарівна леді» Лоу)». — про ролі в Запоріжжі в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«У Москві був тричі із творчими звітами театру. Ставили «Гайдамаки», «Невольник» та «Кубань». Відверто кажучи, певні шанси були. Однак тоді я вже мав сім’ю, тому не міг її покинути заради своєї кар’єри». — про те, як бував на гастролях у Москві в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«Мріяв зіграти Гамлета, однак мені з цим не поталанило. Найбільше, що вдалося – зіграти Фонтібраса. Як правило, Гамлета грають молоді актори до 30 років, хоча бувають винятки. Так, приміром, російський актор театру і кіно Михайло Астангов зіграв Гамлета, коли йому було 60 років». — про жаль, що не вдалося зіграти якісь ролі в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«Наталка з дитинства хотіла стати актрисою, а от у Олі спочатку були інші плани. Але все ж таки театральне начало перемогло». — про вибір доньками майбутніх професій в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«На жаль, інколи не бачимося місяцями. І якщо з Наталкою я навіть граю на одній сцені, як сьогодні в «Отелло», то з Олею складніше. Вона грає на іншій сцені, і живе в іншому кінці міста. До того ж, останнім часом Театр російської драми імені Лесі Українки часто виїздить на гастролі – були в Москві, а нещодавно – у Миколаєві. А якщо додати роботу на телебаченні – то часу для родинної розмови випадає небагато». — про те, як часто збиралися всією родиною в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

  •  

«Анатолію Хостікоєву належить чудова ідея – вивести на сцену цілу родину. Причому, ми не пішли спрощеним шляхом, коли виступають лише теперішні подружжя. Як відомо, і Наталка, і Оля мали два шлюби. На сцені й екс-чоловіки, й екс-дружини грали, не згадуючи старих образ. Це спричинилося до того, що ми показали чудову виставу. Цікаво, що у виставі брав участь навіть онук Рома. Тож династія Сумських продовжуватиметься.

Із «Синьйором із вищого світу» вже об’їздили пів-України, двічі побували у Львові. Звичайно, не відмовлятимемося від цього проекту й надалі, оскільки він виявився цілком успішним.». — про те, як численна родина гуртом вийшла на театральний майданчик і показала виставу «Синьйор з вищого світу» в інтерв'ю В’ячеслав Сумський: «Наталка і Оля – мої найкращі ролі» (7 грудня 2004 року)

Примітки

[ред.]