Супрун Уляна Надія

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Супрун Уляна Надія
Уляна Супрун.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Уляна Супрун (Супрун Уляна Надія, дівоче прізвище — Юрків; нар. 30 січня 1963, Детройт, США) — в. о. міністра охорони здоров'я України з липня 2016, професійний лікар, громадський діяч.

Цитати Уляни Супрун[ред.]

  •  

Система, яка є в Україні, не працює. Уже 10 років, згідно з соціальними опитуваннями, система охорони здоров’я є серед того, що треба покращити в країні. І чомусь досі держава не зробила суттєвих кроків у цьому напрямку. Ухвалення закону, який дозволяє за спрощеною процедурою сертифікувати західні ліки — це крок уперед. Але є багато інших системних речей, які потребують змін: це фінансування, доступ пацієнтів до системи, допомога лікарям із доступом до освіти, надання їм більшої незалежності від системи, ліцензування медпрацівників [в Україні є лише ліцензування медичних закладів] і так далі[1].

  •  

Зараз в Україні медичних закладів на одного громадянина в 1,5 разів більше, ніж у Європі. Разом з тим, ми не є здоровішими за європейців через те, що наявний ресурс використовується неефективно. В оновленій системі мають залишитись працівники сучасної медичної сфери. Медсестер і лікарів можна переатестувати, або перевести у інші медичні заклади, де бракує працівників. Я хотіла б побачити більш ефективне використання кадрів і фінансів[1].

  •  

Завжди просять «більше коштів», але ніхто не говорить про більш ефективне їх використання. І завжди чекають, щоб держава давала їм більше коштів, хоча через програму децентралізації дуже багато грошей залишаються у місцевому бюджеті[2].

  •  

Зараз усі за все платять і при цьому не знають, скільки ще від них вимагатимуть у лікарні — це наша реальність. Ми продовжуємо міф про те, що все безкоштовне. Але насправді ми платимо двічі: перший раз у якості податків, другий — з нашої кишені за все, що отримуємо у медичній сфері[2].

  •  

Для тих, хто не може доплатити, будуть субсидії, а хто може, платитиме зі своєї кишені[2].

  •  

Люди бояться захворіти, піти до свого лікаря, бо будуть фінансово зруйновані[2].

  •  

Згідно з моїм баченням — і так це працює у більшості країн світу — МОЗ не є замовником послуг і не оплачує їх. МОЗ творить політику — від англійського слова policy.
МОЗ займається громадським здоров'ям — здоров'ям усіх громадян, а не лікуванням кожного.
МОЗ також повинне бути регулятором, аби ця допомога була якісною, і щоб наявні фінанси правильно витрачали на цільові програми[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg