Супрун Уляна Надія

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Супрун Уляна Надія
Уляна Супрун.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Уляна Супрун (Супрун Уляна Надія, дівоче прізвище — Юрків; нар. 30 січня 1963, Детройт, США) — в. о. міністра охорони здоров'я України (2016-2019), професійний лікар, громадський діяч.

Цитати Уляни Супрун[ред.]

  •  

Система, яка є в Україні, не працює. Уже 10 років, згідно з соціальними опитуваннями, система охорони здоров’я є серед того, що треба покращити в країні. І чомусь досі держава не зробила суттєвих кроків у цьому напрямку. Ухвалення закону, який дозволяє за спрощеною процедурою сертифікувати західні ліки — це крок уперед. Але є багато інших системних речей, які потребують змін: це фінансування, доступ пацієнтів до системи, допомога лікарям із доступом до освіти, надання їм більшої незалежності від системи, ліцензування медпрацівників [в Україні є лише ліцензування медичних закладів] і так далі[1].

  •  

Зараз в Україні медичних закладів на одного громадянина в 1,5 разів більше, ніж у Європі. Разом з тим, ми не є здоровішими за європейців через те, що наявний ресурс використовується неефективно. В оновленій системі мають залишитись працівники сучасної медичної сфери. Медсестер і лікарів можна переатестувати, або перевести у інші медичні заклади, де бракує працівників. Я хотіла б побачити більш ефективне використання кадрів і фінансів[1].

  •  

Завжди просять «більше коштів», але ніхто не говорить про більш ефективне їх використання. І завжди чекають, щоб держава давала їм більше коштів, хоча через програму децентралізації дуже багато грошей залишаються у місцевому бюджеті[2].

  •  

Зараз усі за все платять і при цьому не знають, скільки ще від них вимагатимуть у лікарні — це наша реальність. Ми продовжуємо міф про те, що все безкоштовне. Але насправді ми платимо двічі: перший раз у якості податків, другий — з нашої кишені за все, що отримуємо у медичній сфері[2].

  •  

Для тих, хто не може доплатити, будуть субсидії, а хто може, платитиме зі своєї кишені[2].

  •  

Люди бояться захворіти, піти до свого лікаря, бо будуть фінансово зруйновані[2].

  •  

Згідно з моїм баченням — і так це працює у більшості країн світу — МОЗ не є замовником послуг і не оплачує їх. МОЗ творить політику — від англійського слова policy.
МОЗ займається громадським здоров'ям — здоров'ям усіх громадян, а не лікуванням кожного.
МОЗ також повинне бути регулятором, аби ця допомога була якісною, і щоб наявні фінанси правильно витрачали на цільові програми[2].

  •  

Мені завжди кажуть, що я маю складний характер. В Україні людьми із складним характером зазвичай називають тих, в кого просто він є. Тобто коли ти маєш певні чіткі принципи і не боїшся їх декларувати, не йдеш на компроміси щодо певних засадчих речей, відповідно, конфліктуєш з носіями протилежних поглядів, то отримуєш ярлик людини зі складним характером[3].

  •  

Для вихідців з СРСР компроміс зі злом заради добра — це добро, у той же час для американців компроміс зі злом заради добра — це зло. Для мене це ключовий ідентифікатор людей совєтської ментальності: це певна ціннісна шизофренія, коли у твоєму світогляді немає ніяких констант і все завжди можна виправдати[3].

  •  

Не бійтеся прислухатись до вашого внутрішнього голосу, не укладайте союзи чи партнерства зі злом із добрими намірами, не леґітимізуйте зло — боріться з ним, називайте речі своїми іменами і кажіть правду. [3].

  •  

В Україні прийнято сприймати держслужбовців як тих, що заважають прогресу і ускладнюють усім життя. Але в здоровій державній інституції культура служіння – це те, що рятує нації від політичних штормів, від урядів популістів і маріонеток. Я знаю, що ви здивуєтесь, почувши це, але розуміння приходить лише з досвіду роботи у державній сфері. Не відвертайтеся від державної сфери і використайте цей інструмент для служіння чомусь більшому, ніж кожен з нас може коли-небудь самому стати. Він неймовірно ефективний. [3].

  •  

Відповідальність. Це слово було просто склеєне більшовиками на цих територіях у сполученні зі словом "кримінальна" — "кримінальна відповідальність". Відповідно, це щось небезпечне, шкідливе, чого треба уникати і максимально боятися. "Це не наша відповідальність" — це совєтська мантра, яку українців поколіннями привчали повторювати в будь-якій ситуації, коли треба було робити якесь рішення. [3].

  •  

Служіть не лише собі і робіть рішення так, наче більше нема ні від кого цього очікувати. Візьміть відповідальність за все, що відбувається навколо, і не чекайте, що це зробить хтось інший. [3].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg