Стефан (Яворський)

	Стефан Яворський
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Яворський.

Стефан Яворський (в миру Симеон Іванович Яворський; 1658, Явора, Руське воєводство, Річ Посполита — 24 листопада(за ін. даними — 27) 1722, Москва, Російська імперія) — український та російський богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник, релігійний, політичний і культурний діяч, митрополит Рязанський і Муромський, президент Синоду Православної російської церкви, протектор Слов'яно-греко-латинської академії.

Цитати

Із поеми «Геркулес після Атланта», Чернігів, 1685 р.

А чи гостру дорогу таки любить цнота^[1]?

Лише той тільки гідно на тронах сідає,
Коли мудрість при інших заслугах тримає^[1].

Мудрість, отже, сильніша у світі над силу,
Бо не дасть їй смертельну розрити могилу^[1].

Сталі є діяманти і мармур кремінний^[2],
Що на подив з природи міцні і незмінні.
Швидко час їх зубатий з землею змішає
І у попелі темнім навік поховає^[1].

Сама мудрість єдина на трони саджає,
Сама мудрість держави і берла вділяє^[1].

Із збірки «Луна голосу,що волає в пустелі», Київ, 1689 р.

Так, звичайно звитяжця не створює майво,
А Планета повніша великого сяйва^[3].

Пожиток посполиті в ділах більший мають,
Як вузлом нерозв’язним в єднанні бувають^[3].

Далеко більше цінності у бою, як у спокою^[3].

Не зразу злото вартість виявляє^[3].

Ні, на м’якому Слава матераці
Лягать не звикла — на кривавім плаці^[3].

У вічнославнім коли пишеш стилі,
У вічних книгах заяснієш мило^[3].

Із поеми «Руський небесний Арктос^[4]», Київ, 1690 р.

І як тут сльози не пролити з горя,
Як бачиш хвилю звихреного моря^[3].

Тверді для вітру треба дата пута,
Хай не здолає злість оця прелюта^[5]!

По хижих бурях з’явиться погода,
До потерпілих вернеться свобода^[5].

Злість завжди в світі вирости готова^[5].

Ся річ конечна, завжди так буває:
Веселим ранком Бог біду вкриває.
Кажу: ніде ти не побачиш рожі,
Щоб там колючок не було — сторожі^[5].

Де Київської школи сфера є небесна,
З руїн вона всіляких скоро вже воскресне^[5].

І тут, у світі, чи є речі цілі,
Щоби смертельні не збивали хвилі^[5]?

Ах, хто не знає, що у мить негожу
Забить у льох нас злі фортуни можуть^[5]?!

І як же речі в нас тривати мають —
Й небесні сфери навіть упадають^[5].

Похмурий стає місяць, коли не осяюють його промені сонця^[5].

Сонце загрожує землі карою, якщо пече її довго спека^[5].

Сонце сіє туман на землю, коли покривається хмарою^[5].

Жах наводить на землю сонце, якщо біля нього близько місяць^[6].

За сонцем іде велика тінь^[6].

Завжди непостійна чернь міняється разом із начальством^[6].

Ви-бо єдині були мені нектаром, медом поживним,
З вами на світі, книжки, солодко жити було^[6].

Книго Господня страшна! На судищі нашім останнім
Кожне злочинство і гріх навіть покаже вона^[6].

Із збірки «Виноград Христовий», 1698 р.

Марно тож витікають злочестивих ріки^[6].

Сама тьма князя ночі нічого не вдіє,
При хресті світел зірка небесна ясніє^[6].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 255
↑ Тобто такий твердий як кремінь.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мудрість, 2019, с. 256
↑ Арктос — сузір'я Ведмедиці, поетичний образ України
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 257
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мудрість, 2019, с. 258

Джерела

Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Мудрість—2019——255-1] а ^б ^в ^г ^д Мудрість, 2019, с. 255

[2] Тобто такий твердий як кремінь.

[Мудрість—2019——256-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мудрість, 2019, с. 256

[4] Арктос — сузір'я Ведмедиці, поетичний образ України

[Мудрість—2019——257-5] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 257

[Мудрість—2019——258-6] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мудрість, 2019, с. 258

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]