Петлюра Симон Васильович: відмінності між версіями
Friend (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
додав джерело |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Wikipedia}} |
{{Wikipedia}} |
||
[[Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg|140пкс|праворуч]] |
[[Файл:Berezhany- (285) cropped.jpg|140пкс|праворуч]] |
||
'''Си́мон Петлю́ра''' (1879–1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР ( |
'''Си́мон Петлю́ра''' (1879–1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919–1920). |
||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
* Наша [[сила]] — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності! |
* Наша [[сила]] — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності! |
||
* Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії. |
* Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії. |
||
* Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. |
* Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю<ref>''Володимир Дмитрук.'' Вони боролися за волю України. Нарис історії сірожупанної дивізії. Частина І. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. — с.5</ref>. |
||
* Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. |
* Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. |
||
* В боротьбі виростає сила. |
* В боротьбі виростає сила. |
Версія за 14:11, 22 жовтня 2013
Си́мон Петлю́ра (1879–1926) — український державний і політичний діяч, організатор українських збройних сил, голова Директорії УНР (1919–1920).
- Держава — понад партії,
- Нація — понад класи!
- Там, де справжній талант, — там, справді, немає старості.
- Для таланту немає смерті, бо він не вірить в неї.
- Кров закінчує глибокі процеси національних емоцій.
- Шукайте правди в своїй громаді.
- Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань — в державній слухняності!
- Справа здобуття української державності — це справа нації української, а не якогось класу чи партії.
- Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю[1].
- Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись.
- В боротьбі виростає сила.
- Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.
- Вірність є основою не лише родинного життя.
- Кров, пролита для великої мети, не засихає.
- Не забуваймо про меч, учімося міцніше тримати його в руках.
- Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Українська еміграція є органічною інтегральною частиною цілого українського народу, що під чужою владою перебуває. Політичні думи, культурно-освітні стремління й організаційні змагання до утворення власної держави української нації повинні наскрізь пройняти й українську еміграцію, яка в спеціяльних умовинах свого перебування на чужині, здебільшого в європейських державах, мусить тут виконати одповідальну частину загальнонаціональної і загальнодержавної програми української нації, а, власне, ту частину, що її народ наш під окупаційною владою доконати не може, а яка, проте, має величезне значення в справі будівництва Української Держави. Не марнотратним, не яловим повинно бути життя і перебування нашої еміграції поза межами Батьківщини, а повним глибокого змісту та пожиточних наслідків для рідного краю! |
|||||
— Петлюра С. Статті. — К.: Дніпро, 1993. — С. 235[2]) |