Величковський Іван

Іван Величковський (бл. 1651 – 1701) — український поет, священик.

• Що єсть смерть, питаєш мя. Если бим знав, уже бив би мертвим. Як умру, прийди в той час, друже!
• Чому суть мудрійшіе мужеве, ніж жони? Бо з ребра безмозкого, не з голови они
• Вітчизна справжня – небо!
• Багатство – всілякого гріха батько, всілякої злоби винахідник, духотлінної поживи сприяч... ратник на цнотливість.
• Якість Божу у собі пан хміль сокриває,
  Бо возносить смирних він, гордих усмиряє.
• Де не буває віри, там немає надії та любові.
• Славиться-бо син у матері, а мати у сині.
• Коли хочете мене вічно тримати, залишіть мене тепер.
• Що в тому святого,Коли ти в церквах лиш топчеш дороги.
• Блажен, хто пам’ять смерті у серцеві мав.
• Неоднакові на смак пливуть різні ріки... Смак однакий у річках, що впали у море.
• Смерть, суд, пекло і небо – чотири квадри тії –
  Завше май ти при серці, як компас на шиї.
• З тобою жить не можу, важко і без тебе.
• Час, дитинство, і дівства утрата, і слово
  Вийде з вуст – не вернеться назад на віднову.
• Минуть усі часи нам.
  А над усе мине час покаяння.
• Мовить, знаю, Господь: «Небо і земля
  Мимо ідуть!»
• Хто замолоду не хоче трудитися, в старості зле постраждає.
• У вбогого трохи є, в жебрака – нічого,
  Понад міру – в багача, а досить – ні в кого.
• Інакше дивиться на світло орел, а інакше – сова.
• Живить віру – діло.
• Без діл є віра мертва.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. - К., Видавничий центр «Просвіта», 2001