Семенюк Святослав Михайлович
| Святослав Семенюк | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Святослав Михайлович Семенюк (нар. 7 серпня 1948 у Приморському краї) — український історик. Директор Інституту українських історико-етнічних земель при Благодійному фонді «Україна-Русь».
Цитати
[ред.]…так само, як несумісні II і III групи крові (нагадаємо, що у «западенців» переважає група A, а у росіян — група B), існує феномен етнічного резус-фактору, західний світ на етапі етнічного заперечення є абсолютно несумісним з так званим «російським світом». «Східняки» на сході у себе вдома, їх історична місія, власне, і полягає в тому, щоб «цивілізувати дикий схід» і наблизити його до стандартів демократії та людяності. «Западенці» не можуть збагнути, що рятувати і вести місійну роботу серед «східняків» жодної потреби немає, оскільки вони ніколи не відмовляться від «російського світу», адже великою мірою цей світ, його мова (на основі давньоукраїнської), культура (Гоголь, Достоєвський, Короленко, Чуковський, Паустовський, Маяковський, Ахматова та ін.), мистецтво (Левицький, Боровиковський, Бортнянський, Глінка, Чайковський, Стравінський та ін.) і навіть державність (Рюриковичі, Романови) був створений руками малоросів. По суті, так само, як має право на існування українська латиномовна культура, що була створена «западенцями», так само має право на існування українська російськомовна культура малоросів, і проблема полягає не в тому, щоб її обмежити чи заборонити, а в тому, щоб малороси засвоїли також материнську мову і цивілізаційні здобутки своїх західних братів. У зв'язку з цим гостро постає проблема нейтралізації асиміляційних процесів, до яких надзвичайно схильні українці (як східні, так і західні). Наші пращури перебували в індоєвропейському архетипі більше, ніж інші етноси. Вони пройшли в ньому усі стадії формування, починаючи від кельтів та іранців і завершуючи балтійцями, а тому жодна індоєвропейська культура і мова для них не є чужою. Закони розвитку через заперечення є однаковими на усіх рівнях, і якщо стовбурна клітина володіє феноменом дзеркального відображення, тобто здатністю зливатися з навколишнім середовищем, то так само і представники стовбурного етносу здатні розчинятися в чужому середовищі. Цей феномен можна зневажливо назвати «етнічним хамелеонством» і вважати проблемою українського народу, адже до 30 % польської, чеської, угорської, румунської та 10 % російської націй складають саме асимільовані українці. Поки що це йде на шкоду українству, але природа дбає насамперед про людство загалом, а не про його окрему частину, і так само як стовбурна клітина має виконати свою функцію, так і стовбурний етнос має здійснювати своє генетичне та інтелектуальне донорство. Можна якщо не зупинити, то принаймні пригальмувати цей процес, але варто пам'ятати, що після проходження точки етнічної сингулярності, на стадії етнічного синтезу, українство матиме незрівнянно більші переваги, ніж будь-яка інша індоєвропейська нація, оскільки його геном розкиданий серед усіх найближчих сусідів і зіграє роль «Чужого», який асимілює усе під себе. |
Ядром, тобто архетипом індоєвропейства, в тому числі балтійської та германської мовних сімей, є слов'яни, слов'янським архетипом — русини-українці, а ядром русинів-українців — волиняни. Вони являють собою своєрідне ядро в ядрі і тому можуть вважатися становим хребтом як українців, так і слов'ян та індоєвропейців. |
Джерела
[ред.]Семенюк С. Феномен українства.— Л. : Апріорі, 2013.— C. 73-74, 353.— ISBN 978-617-629-154-1.
