Село не люди

	Село не люди
	Стаття у Вікіпедії

«Село не люди» — перший роман сучасної української письменниці Люко Дашвар, у якому через низку лихоліть 13-літньої Катерини показується життя людей депресивного українського села.

Цитати[ред.]

Нащо нам чужі землі, ми й про свою мало знаємо.^[1]

Ніч – як ворота в безодню.^[2]

Пісні у народі народжуються тільки під час славної доби. А українська славна доба – це козацтво. От і пісні народні – через одну про козаків.^[3]

У всіх дівчат одна мрія… Кохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи.^[4]

Коли людина довго в смутку, то й посмішка — подвиг.^[5]

Джерела[ред.]

Люко Дашвар. Село не люди. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2007. — 272 с.

[Село_не_люди—2007——85-1] Село не люди, 2007, с. 85

[Село_не_люди—2007——101-2] Село не люди, 2007, с. 101

[Село_не_люди—2007——137-3] Село не люди, 2007, с. 137

[Село_не_люди—2007——208-4] Село не люди, 2007, с. 208

[Село_не_люди—2007——252-5] Село не люди, 2007, с. 252

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]