Перейти до вмісту

Село не люди

Матеріал з Вікіцитат
Село не люди
Стаття у Вікіпедії

«Село не люди» — перший роман сучасної української письменниці Люко Дашвар, у якому через низку лихоліть 13-літньої Катерини показується життя людей депресивного українського села.

Цитати

[ред.]
  •  

Нащо нам чужі землі, ми й про свою мало знаємо.[1]

  •  

Ніч – як ворота в безодню.[2]

  •  

Пісні у народі народжуються тільки під час славної доби. А українська славна доба – це козацтво. От і пісні народні – через одну про козаків.[3]

  •  

У всіх дівчат одна мріяКохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи.[4]

  •  

Коли людина довго в смутку, то й посмішка — подвиг.[5]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]
  • Люко Дашвар. Село не люди. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2007. — 272 с.