Сара

Сара (івр. שָׂרָה), також Сарра — персонаж Старого Заповіту, дружина та сестра Авраама, мати Ісаака. Згадується у книзі Буття.

Цитати з Біблії[ред.]

	Я знаю, яка ти красива жінка. Коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: «Це його жінка». Тоді вони вб'ють мене, але залишать тебе жити. Скажи, що ти моя сестра, щоб зі мною добре поводилися заради тебе і моє життя було врятовано завдяки тобі.
	— Книга Буття

	Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький. Але Господь сказав до Авраама: Чого ж це сміялася Сара, кажучи: Чи ж справді можу родити, бо ж я стара! Хіба для Господа є щось трудне?
	— Книга Буття. 17:17-19

	І сказала Сара: Бог розсмішив мене; кожен, хто це почує, буде сміятися з мене.
	— Книга Буття. 21:6

	Зглянься на Авраама, батька свого, і на Сарру, що породила тебе.
	— Ісаї 51:2

	Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.
	— Апостол Павло. Послання до євреїв.

	Ви, дружини, коріться своїм чоловікам [...]. Нехай ваша окраса не буде зовнішня - заплетене волосся, золоті намиста, показ одягу, - а в глибині вашого серця: нетлінна душа, сповнена лагідності та миру — це дорогоцінність перед Богом. Ось як свято жінки, що надіялися на Бога, колись прикрашалися; вони були покірними своїм чоловікам, як Сарра, яка корилася Аврааму, називаючи його паном. Ви стали її дочками, якщо робите добро і не даєте злякатися жодній загрозі.
	— Апостол Петро, 1-ше послання Петра

	69. І Наші посланці справді прийшли до Авраама з гарними новинами, кажучи: «Салам!» Він сказав: «Салам!», і він не гаючи часу приніс смажену телятину. 70. Потім, коли він побачив, що їхні руки не наближаються до нього, він запідозрив їх і відчув страх перед ними. Вони сказали: «Не бійся, ми послані до народу Лота». 71. Жінка його стояла, а потім засміялась; Тож ми сповістили йому (народження) Ісака, а після Ісака — Якова. 72. Вона сказала: «Горе мені! Мені народжувати, коли постарію, а цей чоловік у мене старий? Це справді дивна річ!»
	— Сура Худ 11:69-72

	Класична грецька краса — це коли є гармонія душі й тіла. А є ще біблійна краса. Сара була такою красивою у 80 років, що її чоловік Авраам боявся йти з нею в Єгипет. Щоб через ту красу його не вбили. Для захисту він назвався її братом, а не чоловіком. І в Сару закохався фараон. У чому полягала її краса? Сара була повна Богом. Тільки Він красивий.^[1]
	— Святослав Шевчук

	Цікаво, що перші письмові відомості про жарти, а точніше про сміх, з'являються в Книзі Буття і розповідають про Сарру, дружину Авраама, яка висміює серйозні, суто чоловічі розмови Авраама з Богом і ангелами про її очікувану вагітність. Бог докоряє їй за те, що вона засміялася невчасно, але та, що засміялася першою, сміється й останньою.
	— Пол Джонсон, британський історик

	Тлумачення сміху Сари як іронії, прийняте більшістю екзегетів, невірне. Цей сміх виражає відчуття щастя. Припустімо, що в житті Сари було два види сміху. Навіть якщо її перший сміх, під час передбачення, означав недовіру, її другий сміх, після народження дитини, був точно сміхом радості! Заразливий сміх, який повинен поширюватися на всіх безплідних жінок і сприйматися ними – усіма, хто «його чує» – як крик надії. Хіба цей сміх особливо не виражає того, що ми відчуваємо, коли порушуються закони порядку та встановлені принципи, а експромт суперечить логіці? Ні, цей сміх не є насмішкою над старенькою, яка народжує дитину, це сміх, викликаний жартами всемогутньої природи, в тому числі й фатальним безпліддям.
	— Джозі Айзенберг. «Жінка за часів Біблії»