Перейти до вмісту

Роза Ауслендер

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Розалія Шерцер)
Роза Ауслендер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Роза Ауслендер, по народженню Розалія Шерцер,— німецько-австрійська поетеса єврейського походження, родом з України, писала німецькою та англійською мовами.

Цитати

[ред.]
    •  

    Перетвори мене знов
    У воду
    Хочу текти
    рікою
    в море
    впадати [1] — ЗНОВУ/WIEDER

     

    Mach wieder
    Wasser aus mir
    strömen will ich
    im Strom
    ins Meer
    münde

    •  

    Моя вітчизна померла
    вони поховали її
    в огні
    Я живу
    у своїй материзні
    слов [2] — МАТЕРИЗНА/MUTTERLAND

     

    Mein Vaterland ist tot
    sie haben es begraben
    im Feuer
    Ich lebe
    in meinem Mutterland
    Wort

    •  

    Є ще простір
    для вірша
    Ще вірш
    е простором
    де можна дихати [3] — ПРОСТІР II/RAUM II

     

    Noch ist Raum
    für ein Gedicht
    Noch ist das Gedicht
    ein Raum
    wo man atmen kann

    •  

    Коли я у відчаї
    я пишу вірші
    Коли я щаслива
    вірші пишуться
    у мені
    Хто ж я
    коли
    не пишу[4] — Хто я/WER ICH BIN

     

    Wenn ich verzweifelt bin
    schreib ich Gedichte
    Bin ich fröhlich
    schreiben sich Gedichte
    in mich
    wer bin ich
    wenn ich nicht
    schreibe

Про себе

[ред.]
    •  

    «Гетто, нужда, жах, поїзди смерті. В ті роки ми, друзі, часом зустрічалися таємно, нерідко ризикуючи життям, щоб почитати вірші. З нестерпної дійсності було тільки два виходи: або впасти у відчай, або переселитися в іншу реальність - духовну. Ми, приречені на смерть євреї, невимовно жадали слова розради. І в той час, коли ми чекали смерті, деякі з нас жили у мрійних словах - нашому мрійному домі серед бездомності. Писати - означало жити. Пережити.[5]

Про неї

[ред.]
    •  

    Вона взяла собі прізвище чоловіка Auslander, що в перекладі означає «іноземка». Вона ніде не почувалася уповні дома. Втрата батьківщини лишалася однією з її головних тем до кінця життя. В більшості місць, де вона жила, вона почувалася чужою. Україна, США, Румунія, Австрія, Німеччина — різні міста, різні країни, ніде не затримувалася надовго. Але навіть коли склалися всі умови, аби осісти, Роза відмовлялася купувати чи надовго орендувати житло: знімала кімнати в пансіонатах і постійно мала напоготові добрий десяток валіз: «Я не мешкаю / я живу». Чужинка. Іноземка. Інакша.[6]

      — Дмитро Десятерик, український кіно- і театральний критик.
    •  

    ...цілі пласти художніх традицій сучасної поезії від Бенна до Брехта Роза Ауслендер просто перестрибнула, і немає сумніву в тому, що беззаперечна фасцинація її лірики завдячує саме цьому перестрибуванню. Звуки, які тут так спокусливо зринають, - це не тільки далеке відлуння втраченої буковинської вітчизни. Це водночас і відлуння із затонулої вітчизни пізньоромантичного вірша, яке так виразно промовляє до розуму й серця сучасного читача, немовби воно зроджене сьогодні[7]

      — Франц Норберт Меннемайер , німецький літературознавець


Джерела

[ред.]
  • Роза Ауслендер. ЧАС ФЕНІКСА Вибрані вірші. — Чернівці: Молодий буковинець, 1998. — 251 с. — ISBN 966-7109-11-9

Виноски

[ред.]