Радіо Хартія
«Радіо Хартія» — українське інформаційно-музичне онлайн-радіо, засноване 2024 року Сергієм Жаданом та його побратимами й посестрою з 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» Аллою Кошляк, Дмитром Третяком та Євгеном Турчиновим.
Цитати
[ред.]Важливо одразу зазначити, що «Радіо Хартія» є незалежним медіа, а бригада — це наш головний партнер. |
|||||
— Алла Кошляк, молодша сержантка, один із голосів «Радіо Хартія», військовослужбовиця 13-ї бригади Нацгвардії України «Хартія» |
Він свого часу робив радіо «Тризуб ФМ», вів довгі та цікаві розмови на Radio NV у програмі «Говорить Жадан». І якось ця ідея виникла в розмовах, що ось класно було б зробити такий проєкт, який говорить і з цивільними, і з військовими[1]. — Про те, як Сергій Жадан вигадав «Радіо Хартія» |
|||||
— Алла Кошляк |
Тут і натхнення, і прикладні речі. Скажімо, програма «Згідно-відповідно» про армійську бюрократію. Там ми ділимося порадами, як написати рапорт, як правильно працювати з волонтерами та не натрапити на шахраїв, якою інформацією треба поділитися зі своїми родичами. А пізніше будуть і лайфхаки для виживання. І ще одна штука — це звичайні новини, тому що сьогодні солдат може дізнатися новини й із сумнівного джерела, це якась може бути російська деза, а ми всіляко виступаємо за інформаційну гігієну. Щоб бійці не з тіктоку щось дізналися, а з «Радіо Хартія»[1]. |
|||||
— Алла Кошляк |
У нас немає, як у класичного радіо, ефірної сітки, мовлення 24/7, усталеного графіку програм. Можливо, це буде в перспективі, але поки що це бус, який мандрує Україною. Ось ми вже були на музичному фестивалі Atlas у Києві, записали багато людей там. А завтра можемо бути на лінії фронту, писати там (звісно, з дотриманням усіх безпекових моментів, щоб не світити позиції). Готуємо репортажі з деокупованих територій Харківщини та прифронтової Донеччини[1]. |
|||||
— Алла Кошляк |
У нашій редакційній політиці прописано, що наша основна мета — зшивати суспільство, яке зараз роз'єднане. Війна сформувала у людей різні досвіди: одні лишилися, а інші поїхали; хтось пішов воювати, хтось працює на перемогу як цивільний, а хтось просто «живе життя». Тобто утворилися глибокі розриви між людьми з різними досвідами. І найкращий спосіб оці розриви зменшити — це говорити та слухати один одного. А де це можна робити краще, ніж на радіо[1]? |
|||||
— Алла Кошляк |
Це бусик, усередині якого обладнана студія, є стіл та місця для гостей або ведучих, мікрофони. Причому одне місце — це крісло з переднього ряду, яке просто розвертається назад — і маєш такий простір. Максимум можуть у нас там чотири людини сісти, хоча більш комфортно утрьох. Може в нас там людина з гітарою сісти та щось зіграти. Ми збираємося багато подорожувати, перш за все прифронтовими громадами, доступними позиціями, для цього маємо автономне живлення, інтернет[1]. — Про те, як виглядає мандрівне радіо, студія якого фізично розташована всередині бусика |
|||||
— Алла Кошляк |
Це продакшн на колесах, який виробляє відео й аудіоконтент, у нас є вже чотири цикли відеоподкастів, будуть іще. Ще придумали таку штуку як плейлисти для бійців, які йдуть із флешками на позиції. Я за те, щоб наші військові слухали якісну українську музику, а не російське незрозуміло що. Тобто наша мета ще й у тому, щоб виховувати музичні смаки[1]? |
|||||
— Алла Кошляк |
Я вірю, що медіа мають допомагати суспільству давати собі раду. |
|||||
— Алла Кошляк |
Примітки
[ред.]