Пісенька - зменшено-пестливе до слова пісня.[1][2][3]
|
В його [С. Маршака] п'єсах ми зустрічаємо добре знайомі з дитинства образи й сюжети народних пісеньок, притч та казок[1][2]
|
|
|
|
|
|
— Радянське літературознавство, 6, 1963, 54
|
|
Їсти таки хотілось, і Санько почав свою пісеньку знову: — І таки хочу сальця!.. А ви все не даєте!..[1][2]
|
|
|
|
|
|
— Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 50.
|
|
|
|
|
|
|
|
— М. П. Стельмах, «Кров людська — не водиця», 1957 р.
|
- Редактори: А.В.Лагутіна, К.В.Ленець. Словник української мови. Том 6, П – Поїти. К.: Видавництво «Наукова думка»,1975. – 832с.