Тарас Прохасько є одним із моїх улюблених письменників, не тільки українських, а взагалі. Якби я вміла щось писати словами, то мені імпонує саме така література.[1]
У нас із Тарасом дуже різне візуальне життя: я урбаністка, художниця міста, а він ширше — він місто і не місто, Західна Україна. Він більше людина світу.[1]
Тарас — філософ від Бога і це мені співзвучно. Він дуже внутрішньо відчуває і стоїть трохи «над». Все минає і категорія часу в його творчості мені імпонує також. Він вивчає людину і людяність.[1]
Стаття у Вікіпедії
