Поль Верлен

Матеріал з Вікіцитат
Jump to navigation Jump to search
Поль Верлен
Paul Verlaine 2.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

По́ль Марі́ Верле́н (фр. Paul Marie Verlaine; * 30 березня 1844, Мец — † 8 січня 1896, Ежен) — французький письменник, поет, символіст.

Цитати[ред.]

  • Давно мені якась незнана жінка сниться,
    Що любить так мене, як я її люблю,
    Та образу її ніяк не уловлю —
    Щоразу та й не та, щось мусить відміниться.
(VI. Марення / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 33)
Варіант:
  • Буває часто це в чуднім звабливім сні:
    Неначе жінку я незнану зустрічаю,
    І одне одному ми любі до одчаю,
    І кожен раз вона немов та сама й ні.
(VI. Мій звичний сон / Пер. з фр. Григорія Кочура // С. 34)


  • Зір мов у статуї, а голос недзвінкий,
    Немов віддалений, притемнений такий,
    Як у покійників, що їх забуть несила.
(VI. Марення / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 33)
Варіант:
  • А голос тихий? В нім — далеке відбиття
    Коханих голосів, що більш їм не звучати.
(VI. Мій звичний сон / Пер. з фр. Григорія Кочура // С. 34)


  • Кудись іду,
    У даль бліду,
       З гір в долину,
    Мов жовклий лист
    Під вітру свист —
       В безвість лину.
(V. Осіння пісня / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 51)
Варіант:
  • Вийду надвір —
    Вихровий вир
       В полі млистім
    Крутить, жене,
    Носить мене
       З жовтим листям.
(V. Осіння пісня / Пер. з фр. Григорія Кочура // С. 52)


  • Найперше — музика у слові!
    Бери ж із розмірів такий,
    Що плине, плистий і легкий,
    А не тяжить, немов окови.

    Не клопочись добором слів,
    Які б в рядку без вад бриніли,
    Бо наймиліший спів — сп'янілий:
    Він невиразне й точне сплів.
(Поетичне мистецтво / Пер. з фр. Григорія Кочура // С. 122)


  • Так тихо серце плаче,
    Як дощ шумить над містом
    Нема причин неначе,
    А серце ревно плаче!
(«Так тихо серце плаче…» / Пер. з фр. Максима Рильського // С. 82)
Варіант:
  • Із серця рветься плач,
    Як дощ іллється з неба.
    Від зради чи невдач,
    Відкіль цей тужний плач?
(«Із серця рветься плач…» / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 83)


  • Ячать хлипкі,
    Хрипкі скрипки
       Листопада…
    Їх тужний хлип
    У сепця глиб
       Просто пада.
(V. Осіння пісня / Пер. з фр. Миколи Лукаша // С. 51)
Варіант:
  • Неголосні
    Млосні пісні
       Струн осінніх
    Серце тобі
    Топлять в журбі,
       В голосіннях.
(V. Осіння пісня / Пер. з фр. Григорія Кочура // С. 52)


Джерело[ред.]

Верлен, Поль. Лірика / Пер. з французької Максима Рильського, Миколи Лукаша та Григорія Кочура. — К.: Дніпро, 1968. — 174 с.