Перейти до вмісту

Повість врем'яних літ

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

Повість врем'яних літ (Повість минулих літ) — літописне зведення, складене у Києві на початку XII сторіччя, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі. Його упорядником або автором уважають Нестора Літописця.

Цитати

[ред.]
  • Бог помстився дияволу: через жінку спершу переміг диявол, через жінку і втілився Бог і наказав увійти вірним до раю.
  • Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу — це джерела мудрості. Книга — бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони — узда для тіла і душі. Мудрість — велика.
  • Все в любові відбувається. Заради любові й гріхи розсипаються.
  • Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.
  • Для Русі пиття — веселість, не можемо без того бути.
  • Мертвий сорому не має.
  • Якщо хтось на цьому світі бідний — то буде й на тому, якщо хто багатий тут — то буде і там. І іншої багато брехні говорили, про яку і писати соромно.
  • Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть, — все на славу божу.
  • То як ви інших учите, а самі отвергнуті богом? Коли б бог любив вас, то не були б розсіяні по чужих землях. Чи і нам того зла хочете? (щодо несприйняття юдаїзму)[1]
  • У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.
  • Як добре і як красно, коли житимуть брати разом!
  • Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той з Богом бесідує, або зі святими мужами.
  • Якщо вовк унадиться по вівці, по одній усе виносить стадо, коли не уб'ють його.
  • Ті, що шукають премудрість, — знайдуть.
  • Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне від вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете, і землю батьків, і дідів своїх погубите, яку здобули трудом великим.
  • Согрішили — і покарані, як согрішили — так і страждаємо.
  •  

І був він ненаситний на блуд, і, приводячи до себе замужніх жінок і дівчат, він розтлівав їх. Був бо він [такий] жонолюбець, як і Соломон, бо в Соломона було, кажуть, сімсот жон і наложниць триста, і мудрий він був, а кінець кінцем погиб. Сей же був невіглас, а кінець кінцем знайшов [вічне] спасіння.[2]Про Великого князя Володимира Святославича.

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]
  1. Обрання релігії Володимиром Святославичем // Літо 6494 [986]
  2. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 49