Писанка Руслана Ігорівна

Матеріал з Вікіцитат
Писанка Руслана Ігорівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Писанка Руслана Ігорівна (Писанко) (17 листопада 1965, Київ, Українська РСР, СРСР — 19 липня 2022, Кайзерслаутерн, Рейнланд-Пфальц, Німеччина) — українська телеведуча та акторка театру і кіно.

Цитати про себе, сім'ю та дітей[ред.]

  •  

Бог не всім дає дітей. Я думаю, що все ж таки не привід для того, щоб жінка засмучувалася. Я відношусь до тих жінок, які не мають власних дітей, але у мене є племінники, у мене є мої хрещені діти. Хоч вони не свої, але вони теж мої рідні. Ми з ними пов'язані там, десь на небі.[1]

  •  

Я почуваюся щасливою постійно. Кожного дня кажу собі: сьогодні найкращий день мого життя. І я сподіваюсь, що всіх, хто поруч зі мною, я теж трошечки роблю щасливими.[1]

  •  

Головне, щоб людина хотіла з тобою спілкуватися. А коли вона вже дізнається про твою душу, про твої здібності, про твої очі, то вже не буде думати про те, що ти якийсь товстий чи некрасивий. [1]

Цитати про фігуру[ред.]

  •  

Можна схуднути, можна трошки набрати, але головне відчувати себе краще. І головне бути щасливою людиною.[1]

  •  

Вже давно змирилася з тим, що мені не судилося бути худенькою. Я подобаюся собі такою, якою є. Більше того, коли скинула зайві кілограми і стала стрункою, жоден продюсер не зателефонував мені із пропозицією.[2]

Цитати про булінг[ред.]

  •  

Якщо мати на увазі булінг як постійне цькування - в моєму житті такого не було. Мої батьки виховували мене, як особистість з вмінням поважати всіх навкруги, тож я мала велике терпіння до недосконалості інших людей та їх комплексів неповноцінності, та взагалі не сприймала проявів булінгу, ігнорувала – це зменшувало агресивність нападників, принаймні, вони втрачали цікавість. Я завжди допомагала іншим дітям, стояла за них горою і таким чином заробила неабиякий авторитет. І до мене ходили делегації з обох боків і я знаходила аргументи для примирення. Вдавалося![2]

Цитати про Україну, мову та війну[ред.]

  •  

Я ніяк не ставлюсь до політики. Але коли вона приходить у кожен дім, то до неї потрібно якось ставитись. Сьогодні всі ми маємо робити правильний вибір для кращого майбутнього. [1]

  •  

Жахливі кадри нашого українського сьогодення – які підтверджують – триває страшна вбивча війна, яку розв'язала Російська Федерація проти України. Загарбнику не вдасться забрати в нас нашу свободу. Ми її не віддамо. Ми переможемо![1]

  •  

Світ бачить які ми сильні. Ми можемо тримати удар ворога. Наші мужні чоловіки та жінки боронять нашу землю від російського солдата, який хоче залишити тут свої брудні сліди. Геть з України! Нам треба сіяти хліб![1]

  •  

Мова – це генетичний код нації. Це не просто спосіб спілкування, а голос нашої душі та серця. Ми творимо наше сьогодення та майбутнє. Знати, берегти та плекати українську мову – це мій обов’язок. Я вчуся кожного дня.[1]

  •  

Життя триває, воно йде вперед. Воно змінюється і ми разом із ним. Буде і «Твій День», і новий день, буде все, коли ми переможемо. І я цієї перемоги очікую, як і усі українці.[3]

Цитати про Руслану Писанку[ред.]

  •  

Щоразу, коли вона заходила на майданчик чи просто до павільйону, вона наче за собою тягнула величезний шлейф життєвої енергії, який від неї линув. Руся завжди багато жартувала, у кожній сцені у неї завжди була імпровізація. Завжди з режисерами додавала до тексту якісь фішечки, кожна сцена — це була окрема величезна робота. Це неймовірно талановита та світла жінка, актриса, телеведуча. (Людмила Барбір)[2]

  •  

Руся - дуже чітких оцінок, дуже чітких розумінь, чого вона хоче, що їй треба! Вона - драматург. (Єгор Гордєєв)[4]

  •  

Знаєте, як зірка, коли вона вибухає, і після неї ще довго-довго йде світло. (Віктор Андрієнко)[4]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]