Пиркало Світлана Вячеславівна
| Пиркало Світлана Вячеславівна | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Світлана Пиркало (1976, Полтава) — українська письменниця, перекладачка та журналістка.
Цитати[ред.]
Як мені здається, між мною і Оксаною Забужко різниця така: вона дуже багато вживає діалектизмів і застарілих слів, я їх рідко вживаю. Вона дуже сповнює свої тексти словами, які вона хоче врятувати.[2] |
Мій стиль – це писати так, як я говорю. Це не я вигадала, не лише я це роблю... Це та мова, якою я б спілкувалася з кожною людиною. Я теж іноді використовую довгі слова, бо вони потрібні в контексті, але я не ставлю перед собою окремого завдання збагатити українську мову. [2] |
В українській літературі говорити про «масовість» і «елітність» не випадає, тому що її читають одні і ті ж самі люди: ті ж самі, що читають Марію Матіос, ті ж читають Люко Дашвар і Оксану Забужко. Є максимум 20 тисяч читачів, які це все читають.[2] |
Масовою літературою мусить називатися та, яка продається більшим накладом, література для масового читача, а в нас література для масового читача – це Андрухович і Забужко, а Кокотюху читають набагато менше.[2] |
Українські жінки, до речі, теж дуже відрізняються. Мені вже кілька людей сказали, що українські і всі східноєвропейські жінки дуже багато про себе уявляють, дуже багато хочуть, вважають, що вони пуп землі, і всі навколо них повинні ходити і молитися.[2] |
Примітки[ред.]
