Петро Лучинський

Петро Лучинський

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Петро Кирилович Лучинський (рум. Petru Lucinschi; 27 січня 1940, с. Старі Радуляни, Бессарабія, Румунське королівство) — молдовський державний діяч, останній керівник ЦК Компартії Молдавії (1989—1991), другий президент Молдови (1997—2001). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1989 роках. Член ЦК КПРС у 1989—1991 роках. Секретар ЦК КПРС з 31 січня по 23 серпня 1991 року. Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня 1990 по 23 серпня 1991 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Доктор філософських наук, член Російської академії соціологічних наук.

Цитати

«Я працював у Росії в цілому приблизно 12 років. До цього я починав своє життя в комсомолі, тому місяцями ми там були на конференціях, зустрічах. Один раз в суперечці з генералом Лебедем про Придністров'я, я йому сказав: «Почекай, я маю перед Росією не менше заслуг, ніж ти». І він погодився. Ми були разом з Росією в одній державі, але куди б ми не виїжджали, весь час ми представляли нібито Росію. Я назву Бориса Миколайовича Єльцина. Я з ним познайомився, коли він в Свердловську працював, і так вийшло, що ми знайшли спільний контакт, і це тривало до кінця його життя. Повинен вам сказати, що він уособлював Росію і був дивовижною людиною, він, незважаючи на те, що він був дуже авторитарним, зміг змінити себе в умовах Росії і став демократом. І ми з Єльциним знаходили завжди спільну мову в тих моментах, коли було необхідно займати якусь позицію. Друге ім'я – це Євген Примаков. Ми з молодих років знайомі і довгий час були близькі, дружили сім'ями. Потім роз'їхалися, але підтримували контакти. І третє – з близьких я міг би назвати Леоніда Васильовича Тягачева, колишнього президента Олімпійського комітету Росії». — про три імені російських політиків, які представляють Росію в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Знаєте, їх теж багато, на жаль. Щоб не називати імена, я просто скажу, що останнім часом в Росії завелися прихильники розмовляти з рештою світу, і перш за все це відчувають колишні радянські республіки, з позиції сили, зверхньо, з позиції старшого брата. Не буду називати імена, тому що вони зараз в політиці...» — про три імені людей, які Росію для Вас представляють в негативному сенсі в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Якщо говорити про Росію, то я за те , щоб з Росією були найтісніші і близькі зв'язки. Треба зауважити, що з дня заснування самостійної Молдови в парламенті, у всіх партіях, в тому числі і партіях, які за об'єднання з Румунією, завжди підкреслювали, що ми з Росією хочемо мати добрі відносини. Я прихильник миру». — про те, що російська газета «Коммерсант» назвала одним з найбільш проросійських політиків після, мабуть, Олександра Лукашенка і Емомалі Рахмона в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Найцікавіше, що це як з Рокосовським. Його поляки вважали російським, а росіяни поляком. Так і у мене. І зараз люди з більш національним забарвленням вважають мене промосковським, проросійським. Ні, я – промолдовський, я – проросійський, я – проєвропейський. Я за те, щоб Молдова мала дуже широкі зв'язки насамперед з сусідами і з миром в рамках тих можливостей, якими вона володіє». — про те, чи проросійський політик в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Об'єктивно ми – всі в Європі. Я говорив з росіянами і з Володимиром Володимировичем Путіним : «Слухай, а де була Росія весь час? В 18-му, 19-му столітті де була? У Європі. Не кажучи вже про Петра І. На Валдаї нам дали соціологічні дослідження щодо того, хто найбільше відповідав сподіванням російського народу. Так ось нинішні керівники отримали 12%, Ленін – 10 %, Сталін – 9 %, а Петро І – 33 %. Це історія , не кажучи вже про історію культури і літератури... Тому ми опинилися в Європі... Географічно ми завжди там були, але зараз... Що робити Молдові? Ось ви – президент. Хто заперечує, що Європа – це колиска культури, економіки, цивілізації? Скажіть, як я можу вчинити інакше по відношенню до свого народу і не прагнути стати повноправним членом цієї сім'ї? Почали відкривати двері в Європу, починаючи у всьому, починаючи з молоді... Тим більше зараз, коли Молдова має вільний, безвізовий в'їзд. За один рік 700 тисяч осіб скористалися цим. Це що, погано? Ми ж цивілізовані люди. Я знаю багато прихильників того, щоб повертатися в п'ятнадцяте століття. Тільки сила, треба на всіх тиснути, треба, щоб нас боялися. Це хіба політика? Ми не розміщуємо ніякі військові бази на нашій території. Крім російських військ, які в Придністров'ї. Чому ми повинні викликати у Росії якусь підозру?» — про те, що проєвропейський шлях не коштував Молдові так дорого, як, наприклад, обходиться зараз Україні в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«У головах окремих політиків Росії це є. Але я виключаю, щоб це була офіційна політика Росії». — про те, що після анексії Росією Криму і військового конфлікту на сході України багато аналітиків роблять невеселі прогнози про те, Молдова може бути наступна в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Можу назвати і день. Я обраний і ще не вступив на посаду. 30 грудня «Молдовагаз» отримує телеграму з «Газпрому» про те, що нам за несплату відключають газ. Тоді погано платили, треба сказати. І я знайшов Черномирдіна, з яким ми разом працювали в ЦК колись. Я кажу: «Слухай, така ситуація, Новий рік зараз. Ми вирішимо». Він каже: «Добре, що ти мені подзвонив, тому що якраз «Газпром» у мене зараз». Можете собі уявити, щоб на Новий рік відключили газ. Був інший випадок, коли така ж історія була з Борисом Миколайовичем Єльциним. Караулов у мене брав інтерв'ю, і в цей час подзвонив Борис Миколайович, тому що я його шукав, і він передзвонив. Це проблема двох хвилин, а то й однієї хвилини. А щасливий був день в 1992 році. У Стамбулі був саміт ОБСЄ, і тоді Росія в заключному акті записала, що зобов'язується вивести військове озброєння з Придністров'я впродовж трьох років. Половину вивезли, половина ще залишилася. Близько тисячі військовослужбовців Росії досі охороняють склади. Скажіть, хіба це нормально? Навіщо ці склади? Вони якщо вибухнуть, це буде катастрофа в регіоні. Ось так довго не вирішується питання! Ми ж війною не йдемо, ми виключаємо це повністю. Ця якась тупа одержимість. Вибачте. Навіщо це, коли ми надаємо будь-який статус. Ми його обговорювали в один час, але знову повертаємося і це незрозуміло нікому. Тим більше мені незрозуміло, чому деякі сили в Росії підтримують цей сепаратизм? Коли така держава як Росія вважає, що у нас в Молдові в Гагаузії, в Придністров'ї, припустимо, є люди, які підтримують їх, і цим самим вони будуть тиснути на Кишинів, щоб ті зайняли позицію, зручну для Росії. Хоча я не знаю, яку позицію ще повинна займати Молдова, щоб вважати її незручною. Це невірно, тому що весь молдавський народ – не антиросійський. Підтримка ця завжди викликає подив... Навіть з цим ембарго. З Гагаузії можна, а з іншого району, де, можливо, краще вино, не можна. Це смішні речі». — про найгірший, найважчий, найскладніший день, а також найкращий день під час президентства в стосунках з Росією в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Ви повинні мати на увазі, що розмовляєте з секретарем ЦК КПРС з питань преси. Я відповідав за пресу в Радянському Союзі. Я знаю досконало ці речі. Коли підганяються факти, коли немає... Можна маніпулювати людьми, але навіщо?» — про те, звідки бере інформацію в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Щодо ситуації в Україні... Хочеться вірити... Тому що немає ніякого сенсу ні для Росії, ні для України, ні для світу. Тим більше і Росія дуже страждає від цього. А тим більше Україна страждає. Мені, наприклад, дуже боляче від того, що відбувається, тому що розхитується ця країна. Там вогнище, тут вогнище ... У нас теж є якісь проросійські зони, то що, всюди підтримувати тільки їх? А Україна – це все історія, це менталітет ... Неможливо це тягнути далі, тому що це напруга до ненависті вже доходить. Я сподіваюся, тому що немає іншого шляху. Але треба докласти якихось зусиль. Є, скажімо, 20 тисяч активних людей, які «хочуть», щоб Луганськ і Донецьк був у складі Росії, навіть якщо 2 мільйони людей. І ви подивіться, які вони проблеми створюють для 140 мільйонів людей в Росії, тому що пішли санкції тощо. Поговоріть з ким-завгодно – ціни, друге, третє, всі страждають. То що, заради чого підтримувати цих людей? І що тоді зі 140 мільйонами? Мені здається, що треба більш глибоко думати про перспективу і припинити це». — про те, що потрібно зробити, щоб зупинити конфлікт в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)

«Відповідь є. Навіть у простих людей. Великі переваги. Я не повинен вставати за графіком, я можу висловитися все, що я думаю з будь-якого приводу. Я можу відмовити від якогось візиту, від якогось прохання, я можу їздити куди завгодно, я роблю менше помилок, ніж колись робив... Є багато переваг.» — про те, чому добре бути колишнім в інтерв’ю, записаному в травні 2015 року в рамках проекту «Росія і я» Другий президент Молдови: російські канали не дивлюся, українські – іноді (20 березня 2016 року)