Павличенко Людмила Михайлівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Павличенко Людмила Михайлівна
Pavlichenko LM.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Людмила Павличенко (уроджена Бєлова, 12 липня 1916, Біла Церква, нині Київська область — 10 жовтня 1974, Москва) — українська радянська снайперка часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Особисто застрелила щонайменше 309 військовослужбовців противника, є найуспішнішою жінкою-снайпером в історії.

Цитати[ред.]

  •  

Коли я пішла воювати, я спочатку відчувала одну тільки злість за те, що німці порушили наше мирне життя. Але все, що я побачила потім, породило в мені почуття такої незгасимої ненависті, що її важко висловити чимось іншим, окрім як кулею в серце гітлерівця.

 

Когда я пошла воевать, я сначала испытывала одну только злость за то, что немцы нарушили нашу мирную жизнь. Но все, что я увидела потом, породило во мне чувство такой неугасимой ненависти, что ее трудно выразить чем-нибудь иным, кроме как пулей в сердце гитлеровца[1].

  •  

Багато чому мене навчили і німецькі снайпери, і їх наука пішла на користь. Бувало, вони мене як підловлять, покладуть до землі. Ну, я і кричу: «Кулеметники, рятуйте!». І до тих пір, поки вони не дадуть пару черг з кулемета, я вийти з-під обстрілу не можу. А кулі весь час над вухом свистять і лягають буквально поруч з тобою, але не в мене.

 

Многому меня научили и немецкие снайперы, и их наука пошла в пользу. Бывало, они меня как подловят, приложат к земле. Ну, я и кричу: «Пулеметчики, спасайте!». И до тех пор, пока они не дадут пару очередей из пулемета, я выйти из-под обстрела не могу. А пули все время над ухом свистят и ложатся буквально рядом с тобой, но не в меня[1].

  •  

Джентльмени. Мені двадцять п'ять років. На фронті я вже встигла знищити триста дев'ять фашистських загарбників. Чи не здається вам, джентльмени, що ви занадто довго ховаєтеся за моєю спиною[1]?! — Під час виступу у Чикаго.

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg