Перейти до вмісту

Орфей

Матеріал з Вікіцитат
Орфей
Файл:Franc Kavčič - The Lament of Orpheus.jpg, DSC00355 - Orfeo (epoca romana) - Foto G. Dall'Orto.jpg
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Орфе́й (дав.-гр. Ὀρφεύς) — напівміфічний уславлений співець і поет, персонаж давньогрецької міфології, коханий Еврідіки.

Цитати

[ред.]
  •  

Гіршим, однак, було те, що там скоїлось: юна дружина,
Серед супутниць-наяд по зеленім гуляючи лузі,
Мертвою впала — в п’яту їй змія свого зуба встромила.[1]

  •  

Зваживсь до Стіксових вод через браму Тенарську спуститись.[1]

  •  

Прошу її тільки на час — не назавжди.
Може, на те не погодиться Доля — тоді в підземеллі
З нею залишусь і я: то й моєю натішитесь смертю![2]

  •  

Вас я молю: Еврідіці ви наново виснуйте долю![2]

  •  

З нею, однак, ще й умову отримав співець із Родопи:
Щоб озирнувсь аж тоді, як уже проминуть вони разом
Паділ Авернський, а ні — то повернену втратить дружину.[2]

  •  

Глянув на неї Орфей — і вона зісковзнула в провалля.
Руки співець простягнув, сподівавсь підхопити дружину, —
Марно: тремтливих долонь тільки подув летючий торкнувся.[2]

  •  

Він — остовпів, перейнявшись подвійною смертю дружини[2]

  •  

Як не благав, як не рвавсь він назад, — перевізник на той бік
Перепливти не давав. Сім ночей і сім днів невідступно
Він біля Стіксу, зчорнілий, сидів, не торкаючись хліба.[2]

Примітки

[ред.]
  1. а б Орфей, 1985, с. 173
  2. а б в г д е Орфей, 1985, с. 174

Джерела

[ред.]

Публій Овідій Назон. Орфей // Метаморфози; Пер. з латинської: А. Содомора. — Київ: Дніпро, 1985. — С. 173–174.