Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ – південь

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ – південь — перша книга циклу «Оповістки з Меекханського прикордоння» польського письменника Роберта М. Веґнера. Вперше опублікована 2009 року.

Цитати[ред.]

  •  

Якби ми завжди робили те, що треба, цей світ був би найкращим із місць великого Всесвіту.[1]«Якби я мала брата»

  •  

Ти слухаєш, але не чуєш, киваєш, але не розумієш.[2]«Якби я мала брата»

  •  

Якими різними ми не були б, біль та страждання — однакові. Вони об'єднують.[3]«Якби я мала брата»

  •  

Нічого дивного, що боги так рідко озиваються до людей. Кожне їхнє слово ми розуміємо по-своєму, аби нам було легше чи зручніше.[4]«Якби я мала брата»

  •  

Якщо рятуєш комусь життя, то треба робити це як годиться.[5]«Якби я мала брата»

  •  

В історії світу ще не було царства, яке б залишалося незмінним тисячу років, перебуваючи на вершині могутності довше, ніж три-чотири покоління. Потім завжди виявляється, що гіганти народжують карликів і що країни занепадають.[6]«Якби я мала брата»

  •  

Люди своїми завиваннями, молитвами, храмами та урочистостями, які виводять істеричний натовп у процесії на вулиці, дарма намагаються привернути до себе увагу пантеону. Справжні проблеми людей почнуться лише тоді, коли боги нарешті відірвуть погляди від мандрівних пустельних барханів і зосередяться на хробаках, що повзають обличчям їхнього улюбленого світу. [7]«Поцілунок скорпіона»

  •  

[Душа –] Це тягар, який ми мусимо нести від народження аж до смерті, ревно оберігаючи його від чужих поглядів.[8]«Поцілунок скорпіона»


Bookmark-new.svg

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Роберт М. Веґнер. Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ–південь; Пер. з польської: Сергій Легеза. — Київ: Рідна мова, 2019.