Домбровський Олександр Георгійович
| Домбровський Олександр Георгійович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
|
Олекса́ндр Гео́ргійович Домбро́вський (нар. 7 липня 1962, м. Калинівка, Вінницька обл.) — український політик. У 2002–2005 — міський голова Вінниці; з лютого 2005 до квітня 2010 — голова Вінницької обласної державної адміністрації; з грудня 2013 — народний депутат України.
Цитати
[ред.]Спостереження переконують, що в країні реформи більше декларуються, ніж реально проводяться. Я був і є жорстким прихильником і економічних, і соціальних реформ в державі, бо держава в такому розбалансованому соціально-економічному стані далі рухатися не може. Однак реформи повинні бути набагато глибшими, системнішими за своєю суттю, ніж те, що сьогодні відбувається в країні[1]. |
Шлях до модернізації соціального розвитку регіону може йти тільки через економіку. А економіку можна модернізувати тільки через залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій[1]. |
Є дві найскладніші галузі для будь-якого регіону: це галузь комунального господарства і галузь охорони здоров'я, які найбільш запущені в державі. Це об'єктивно. Проблеми у цих галузях накопичувалися десятками й десятками років. Розуміючи цю дуже серйозну проблему, ми старалися ці сфери фінансувати, останні копійки віддавати на охорону здоровя — на сільський ФАП, на районну лікарню, робили ремонти, будували, розконсервовували об'єкти. Найбільша цінність, яка тільки може бути, — це здоров'я людини. А його може забезпечити система охорони здоров'я[1]. |
Одною з найвеличезніших помилок діючої влади було звільнення з посади першого заступника голови ОДА Валерія Коровія. Сьогодні навіть приблизної адекватної заміни Валерію Вікторовичу в обладміністрації немає в галузі питань інвестицій, бюджетної політики, фінансів. Це великий мінус і для облдержадміністрації, і для Вінницької області. Були і позитивні рішення. Наприклад, Іван Мовчан — дуже професійний системний аграрний менеджер. Його призначення позитивно відображається на діяльності ОДА[1]. |
За монополізацією ринку зерна у повний зріст постає ще одна проблема, ще більша і серйозніша — монополізація ринку землі і бажання приватизації ринку землі в Україні. За великим рахунком, земля — це єдине, що сьогодні залишилося і належить людям, що проживають в селі, по праву. Зверніть увагу, постійно вбивається їм в голови, що їм ця земля непотрібна, і вони повинні мати право на її продаж[1]. |
Монополізація ринку зерна призведе до того, що мільйони будуть пітніти, щоб виростити, і вузьке коло чиновників-бізнесменів буде жирувати за рахунок експорту того, що виробили мільйони[1]. |
Примітки
[ред.]
