Перейти до вмісту

Окоп

Матеріал з Вікіцитат
Тео Матейко «Різдво в окопі», 1916 р.

Око́п (окі́п, шанець) — Рів з земляним насипом, валом навколо чого-небудь. Земляна споруда, що служить укриттям від вогню, вогневою позицією та місцем спостереження за ворогом для одного бійця або підрозділу; шанець[1].

Окоп у віршах[ред.]

  •  

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро — водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря! -
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, -

той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав — осипалась стіна.

  Ліна Костенко, «Вибране», 1989[2]


Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 675.
  2. Костенко Л. В. Вибране. – Київ : Дніпро, 1989. – 559 c. — ISBN 5-308-00376-9.